Головко Дмитро Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головко Дмитро Богданович
Народився 27 червня 1936(1936-06-27) (87 років)
місто Київ
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність радіофізик, секретар партії, автор підручників
Alma mater КДУ ім. Т. Шевченка (1958)
Науковий ступінь кандидат технічних наук[1] (1971)
Заклад Київський науково-дослідний інститут радіоелектроніки і Київський технологічний інститут легкої промисловості
Партія КПРС
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Дмитро Богданович Головко (нар. 27 червня 1936(19360627), місто Київ) — український радянський діяч, секретар Київського міськкому КПУ, радіофізик, ректор Київського технологічного інституту легкої промисловості. Кандидат технічних наук (1971), професор (1992). Дійсний член Московської міжнародної академії педагогіки і соціології. Голова Ради засновників Української технологічної академії (УТА). Академік УТА (відділення «Сертифікація технологій, виробів і матеріалів») (з 1992 року).

Біографія[ред. | ред. код]

У 1958 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка.

З 1958 по 1970 рік працював на підприємствах військово-промислового комплексу в Києві та в Київському науково-дослідному інституті радіоелектроніки. Член КПРС.

У 1970—1974 роках — на партійній і радянській роботі в Києві. До лютого 1974 року — голова виконавчого комітету Московської районної ради депутатів трудящих міста Києва.

У лютому 1974 — січні 1986 року — секретар Київського міського комітету КПУ.

У 1986—2003 роках — ректор Київського технологічного інституту легкої промисловості. Голова оргкомітету Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини».

З 2003 року — радник ректора та професор кафедри фізики Київського технологічного інституту легкої промисловості (тепер Київського університету технологій та дизайну).

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Очолював наукові теми з розробки принципово нових твердотілих електролюмінесцентних джерел світла на базі спеціально виготовлених широкозонних матеріалів, а також створення теоретичних основ системи метрологічної сертифікації науково-технічної продукції. Досліджував питання автоматизації управління виробництвом, сертифікації та стандартизації. Автор 5 монографій, навчальних посібників і 12 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Має державні нагороди.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Загальні основи фізики: підручник. 1998.
  • Високоточні вимірювання багатофункціональними термосенсорами. 2000
  • Основи метрології та вимірювань. 2001
  • Модуляційні вимірювачі електричних та неелектричних величин. 2001
  • Частотно-дисперсійні аналізатори складу речовин. 2002

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. різні автори Енциклопедія сучасної УкраїниІнститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8