Готон-Гауз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Готон-Гауз
52°02′38″ пн. ш. 0°29′10″ зх. д. / 52.04400000002777205° пн. ш. 0.486260000028° зх. д. / 52.04400000002777205; -0.486260000028Координати: 52°02′38″ пн. ш. 0°29′10″ зх. д. / 52.04400000002777205° пн. ш. 0.486260000028° зх. д. / 52.04400000002777205; -0.486260000028
Країна  Велика Британія
Розташування Амптгілл
Статус спадщини реєстрова будівля I ступеняd і scheduled monumentd
Власник English Heritage
Оператор English Heritage
Готон-Гауз. Карта розташування: Велика Британія
Готон-Гауз
Готон-Гауз
Готон-Гауз (Велика Британія)
Мапа
english-heritage.org.uk/visit/places/houghton-house/
CMNS: Готон-Гауз у Вікісховищі

Готон-Гауз (англ. Houghton House) — це зруйнований мисливський маєток 17-го століття в Амптгіллі, графство Бедфордшир, Східна Англія. Спочатку це був літній будинок графині Мері Сідні Гебрерт[en]. Після її смерті він перейшов у володіння родин Брюс і Рассел. Наприкінці XVIII століття він був занедбаний і занепав. Зараз він перебуває під опікою Англійської спадщини. Він входить до британського списку будівель I ступеня.

Історія[ред. | ред. код]

Будівля була зведена на початку XVII століття як мисливський будиночок. Будівництво почалося в 1615 році на землі, подарованій графині Пембрук Мері Сідні Герберт королем Англії Яковом I[1]. Ймовірно, роботами керували архітектори Джон Торп[en] — представник якобінського стилю — і Ініґо Джонс, один із попередників англійського Відродження. У 1621 році резиденція була вже добудована. Потім маєток відвідав король Яків I[1]. У тому ж році Мері Сідні Герберт[2] також померла, і в 1624 році маєток було надано правителем родині Брюсів[3], яка перетворила Готон-Гауз на свою основну резиденцію, з круглорічним проживанням. Він мав стати прототипом Палацу краси, описаного в «Мандрівках пілігрима» Джона Буньяна 1678 року[1][3].

Малюнок, що показує резиденцію в період її розквіту

У 1738 році Томас Брюс продав маєток Джону Расселу, герцогу Бедфордському[1]. Між 1764 і 1767 роками тут проживав син нового власника, Френсіс Рассел, маркіз Тавісток[en]. У 1767 році Френсіс Рассел загинув на полюванні[1]. Його син Френсіс Рассел, герцог Бедфордський[en], передав мисливські угіддя своєму сусідові, а в 1794 році покинув маєток[1], позбавивши його меблів і даху[3]. Головні, багато прикрашені сходи потім були перенесені в нову резиденцію принца — Swan Hotel у Бедфорді[4]. Резиденція поступово занепадала[1]. У 1804[1] Джон Фіцпатрік, 2-й граф Аппер-Оссорі[en], придбав залишки особняка та прилеглу землю. У 1877 році були частково знесені вежі, які опинилися під загрозою обвалу[5].

У 1923 році залишки резиденції були придбані місцевим гуртком образотворчого мистецтва, з ініціативи якого вони спочатку були ревіталізовані [4]. У 1935 році Готон-Гауз перейшов під управління першого Комісара громадських робіт Великої Британії . У 1938 році розпочалися ремонтні роботи [4]. У 1972 році Міністерство охорони навколишнього середовища внесло будівлю до списку пам'яток I класу[5]. У 2006 році була проведена ще одна реконструкція[2]. В даний час залишками особняка управляє організація English Heritage[3].

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Резиденція була зведена в плані літери Н і мала розміри 37х25 м[4]. У будівництві використовувалася цегла, а кути, віконні рами та інші декоративні елементи були зроблені з вапняку, видобутого в сусідньому Тоттерно. По кутах було чотири башточки, з яких дві західні збереглися донині до рівня другого поверху[4].

Головний вхід був у південній стіні. Однак роль фасаду відігравала північна стіна, орієнтована на парк і мисливські угіддя[6]. Дві лоджії вели до садів, одна в північній стіні, друга в західній стіні. Вони були виконані в стилі ранньої неокласики, а творцем їх дизайну, ймовірно, був Ініґо Джонс. Обидві лоджії були оснащені фризами з орнаментами, що відсилають до графині Пембрук та її родини. Серед них були особистий герб графині, ведмідь, який був емблемою Дадлі, роду матері Мері Сідні Герберт, а також численні рослинні орнаменти[6].

Будівля мала три поверхи[3]. Головний вхід вів до розташованого в центрі великого залу, який служив репрезентативною кімнатою та їдальнею[6]. Над великою залою була кімната, яка спочатку використовувалася для приватних трапез і розваг. У 60-ті роки У вісімнадцятому столітті її було перетворено на бібліотеку[6]. На першому поверсі розташовувалася графська родина, а на другому — слуги. Господарський флігель, який не зберігся до нашого часу, містив кухню та варильню і примикав до резиденції зі сходу[6].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Головний вхід
    Головний вхід
  • Північний і західний фасади
    Північний і західний фасади
  • Північний фасад
    Північний фасад

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к History of Houghton House (англ.). English Heritage. Процитовано 7 липня 2017.
  2. ↑ а б в William D. Houghton: Houghton Ancestors. Lulu.com, 2010, ss. 58-60. ISBN 9780557189144. 
  3. ↑ а б в г д е Ross, David. Houghton (англ.). Britain Express. Процитовано 7 липня 2017.
  4. ↑ а б в г д е Houghton House: a 17th century mansion and associated courtyard and formal garden remains (англ.). Historic England. Процитовано 8 липня 2017.
  5. ↑ а б в Houghton House (англ.). Bedford Borough Council. Процитовано 8 липня 2017.
  6. ↑ а б в г д е Description of Houghton House (англ.). English Heritage. Процитовано 7 липня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Готон-Гауз&oldid=42323484