Перейти до вмісту

Гідроксид цинку

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гідроксид цинку
Систематична назва Цинк гідроксид
Інші назви дигідроксид цинку
Ідентифікатори
Номер CAS 20427-58-1
Номер EINECS 243-814-3 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES [OH-].[OH-].[Zn+2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
InChI InChI=1S/2H2O.Zn/h2*1H2;/q;;+2/p-2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула Zn(OH)2
Молярна маса 99,41 г/моль
Зовнішній вигляд білі кристали
Густина 3,05 г/см³
Тпл 125 °C (розкл.)
Розчинність (вода) 0,00004 г/100 г (20 °C)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гідроксид цинку, цинк гідроксид — неорганічна сполука ряду гідроксидів складу Zn(OH)2. За звичайних умов є білим аморфним порошком або кристалами. Виявляє амфотерні властивості.

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]
Ґратка β-кристобаліту

У кристалічному стані гідроксид цинку може перебувати у п'яти модифікаціях: гексагональній α-формі, ромбоедричній або гексагональній β-формі, призматичній γ-формі, ромбоедричній δ-формі або ж біпірамідальній ε-формі. Стійкою за кімнатної температури є лише форма ε-Zn(OH)2 (аналог β-кристобаліту).[2]

Отримання

[ред. | ред. код]

Гідроксид цинку утворюється при дії лугів на солі цинку, випадаючи у формі білого об'ємистого осаду:

Безпосереднє утворення гідроксиду при взаємодії оксиду цинку і води не відбувається.

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Гідроксид цинку є малорозчинним у воді (добуток розчинності 3·10-17),але його розчинність значно покращується з пониженням/підвищенням pH.[3]. За нагрівання він втрачає молекулу води й розкладається до оксиду цинку:

Гідроксид цинку служить дуже популярним ресурсом оксиду цинку.

Він розчиняється у сильних кислотах:

Аналогічно до гідроксиду берилію, гідроксид цинку виявляє амфотерні властивості. Пам'ятаємо,що цинк схильний до комплекслоутворення.[4] Він взаємодіє із лугами — як у розчинах, утворюючи цинкати (гідроксоцинкати) координаційної будови, так і в розплаві:[5]

(розчин)
(розплав)

Так само відбувається утворення координаційного комплексу при взаємодії з концентрованим розчином аміаку (гідроксидом амонію):

Суспензія Zn(OH)2 здатна поглинати з повітря вуглекислий газ, утворюючи дигідроксокарбонат цинку:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. OXK3V8KJ7L
  2. Corey, Robert B.; Wyckoff, Ralph W. G. (1 грудня 1933). The Crystal Structure of Zinc Hydroxide. Zeitschrift für Kristallographie - Crystalline Materials (нім.). 86 (1-6): 8—18. doi:10.1524/zkri.1933.86.1.8. ISSN 2196-7105.
  3. RANDY A. REICHLE, KEITH G. MCCURDY, AND LOREN G. HEPLER (1975). Zinc Hydroxide: Solubility Product and Hydroxy-complex Stability Constants from 12.5-75 "C (Англійською) . Lethhridge, Alberta TIK3M4: Department of Chemistry, Universitj of Lethbridge. с. 1. {{cite book}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 65 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. Н, евідомо (2021). Лекція. 24. Тема. Елементи ІІВ групи Періодичної системи (Українською) . м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201Б: Прикарпатський Національний Університет імені Василя Стефаника. с. 2. {{cite book}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 12 (довідка)
  5. Prochowicz, Daniel; Sokołowski, Kamil; Lewiński, Janusz (1 липня 2014). Zinc hydroxides and oxides supported by organic ligands: Synthesis and structural diversity. Coordination Chemistry Reviews. Frontiers in Organometallic Chemistry: 2014. 270—271: 112—126. doi:10.1016/j.ccr.2013.12.003. ISSN 0010-8545.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / Под ред. В. И. Спицына. — М. : Мир, 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)