Дал Фіатах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королівства, племена, клани Ірландії в ранньому середньовіччі.
Герб сучасного графства Даун, територія якого було королівство і землі клану Дал Фіатах.

Дал Фіатах (ірл. - Dál Fiatach) — васальне королівство у ранньому середньовіччі, клан, династія ірландських вождів, що входило до складу королівства Улад (Ольстер) у його східні частині.

Походження[ред. | ред. код]

Дал Фіатах як королівська династія походять від Фіатаха Фінна мак Дайре (ірл. - Fiatach Finn mac Dáire) – короля Улада (Ольстера) і верховного короля Ірландії (час правління: 25 — 28 рр. н. е. згідно з «Історією Ірландії» Джеффрі Кітінга). Вважається, що ця династія і клан пов’язані з племенами волунтії (лат. – Voluntii) та даріні (ілат. – Darini), які згадуються у «Географії» Птолемея та з туата Дайріне (ірл. – Dáirine) і пізнішими Корку Лойгре (ірл. - Corcu Loígde) з Манстера. Клан підтримував родинні зв’язки з королями Осрайге та королями Дал Ріада. Згідно історичних переказів Дал Фіатах пов’язані з легендарними Ку Рої (ірл. - Cú Roí) та кланом Дедад (ірл. - Clanna Dedad).

Археологічні дані про давні землі Дал Фіатах за словами Френсіса Джона Бірна «досить убогі і жалюгідні». Проте на території Дал Фіатах є знахідки, що датуються ІІІ ст. до н.е. – переважно зброя та упряж коней.

Дал Фіатах та легендарні улади[ред. | ред. код]

Низка дослідників вважають, що саме клан Дал Фіатах були істинними історичними уладами (Ulaid, Uluti), і що є підстави вважати, що події описані в уланському циклі скел мають під собою якісь реальні історичні події. І справжні улади тих часів є саме Дал Фіатах, а не круїтні і не Дал Ріада, не Дал н-Арайде. Також вважається, що Дал Фіатах є нащадками Рудрайге иак Сіхріті (ірл. - Rudraige mac Sithrigi) та Коналла Кернаха (ірл. - Conall Cernach). Тому цей клан іноді називають клан Рудрайге (ірл. - Clanna Rudraige). Судячи по всьому назву Дал Фіатах взяв з метою підкреслити свою окремішність від туата круїтні та спорідненість з кланом Дедад з Манстеру.

Королі Уладу з клану Дал Фіатах[ред. | ред. код]

Королі Дал Фіатах часто ставали королями Уладу,але не претендували на монополізацію свого права на трон як це робив клан Дал н-Арайде. Серед найбільш могутніх і вливових королів Дал Фіатах були:

  • Муйредах Муйндерг (ірл. - Muiredach Muinderg) (пом. 489)
  • Баетан мак Кайрілл (ірл. - Báetán mac Cairill) (пом. 581)
  • Фіахне мак Деммайн (ірл. - Fiachnae mac Demmáin) (пом. 627)
  • Бекк Байррхе мак Блахмайк (ірл. - Bécc Bairrche mac Blathmaic) (пом. 718)
  • Фіахне мак Аедо Роїн (ірл. - Fiachnae mac Áedo Róin) (пом. 789)
  • Ніалл мак Еохада (ірл. - Niall mac Eochada) (пом. 1063)
  • Молодша гілка Дал Фіатах – Лех Кахайл (ірл. - Leth Cathail) правила на території нинішнього Лекейл, що біля Даунпатріка.

Після завоювання королівства улад династією верховних королів Ірландії О’Нейллів і утворенням на території королівства Улад підвладних О’Нейллам королівств Айлех, Айргіалла, Тір Конайлл у 332 році королівство Улад скоротилося більше ніж в 5 разів і залишило за собою тільки східну частину – на території нинішніх графств Антрім та Даун. Нинішнє графство Даун було володіннями клану і королівства Дал Фіатах, їхній головний королівський і релігійний центр був біля нинішнього міста Даунпатрік. Починаючи від ІХ ст. – Бангор, що був спочатку під володінням королівства Дал н-Арайді стає головним королівським і релігійним центром.

Нащадками королів Дал Фіатах були клани МакДонлеві чи МакДунлеві (ірл. – MacDonlevy, MacDunleavy), МакНулті ( ірл. - MacNulty), О’Хой, МакХой чи МакКой (ірл. - O'Haughey, O'Hoey, MacCaughey). Останніх королів з кланів МакДонлеві розбили англо-норманські завойовники під проводом Джона де Курсі. МакДонлеві спробували відвоювати свої землі. але марно і пішли в Донегол, де вони поріднилися з місцевими королями королівства Тір Конайлл (Тіркон). Пізніше вони стали називатися Мак ан Ултайг – «Сини Улада» (ірл. - Mac an Ulltaigh) – цю назву пізніше англоїзували як МакНулті ( ірл. - MacNulty). О’Хой, МакХой як і раніше живуть в графстві Даун.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Byrne, Francis John, Irish Kings and High-Kings. Four Courts Press. 2nd revised edition, 2001.
  • Charles-Edwards, Thomas, Early Christian Ireland. Cambridge University Press. 2000.
  • Connolly, S.J, The Oxford companion to Irish history. Oxford University Press. 2nd edition, 2007.
  • Dobbs, Margaret E., The History of the Descendants of Ir, in Zeitschrift für celtische Philologie 13 (1921): 308–59; continued in Zeitschrift für celtische Philologie 14 (1923): 44–144.
  • Dobbs, Margaret E., Side-lights on the Táin age and other studies. Dundalk: WM. Tempest. 1917.
  • Duffy, Seán (ed.), Atlas of Irish History. Dublin: Gill & Macmillan. 2nd edition, 2000.
  • MacNeill, Eoin, Celtic Ireland. Academy Press. 1981 (reissue with new intro. and notes by Donnchadh Ó Corráin of original Martin Lester Ltd edition, 1921).
  • MacNeill, Eoin, "Early Irish Population Groups: their nomenclature, classification and chronology", in Proceedings of the Royal Irish Academy (C) 29 (1911): 59–114
  • Meyer, Kuno (ed.), "The Laud Genealogies and Tribal Histories", in Zeitschrift für celtische Philologie 8 (1912): 291–338.
  • O'Brien, Michael A. (ed.) with intr. by John V. Kelleher, Corpus genealogiarum Hiberniae. DIAS. 1976. / partial digital edition: Donnchadh Ó Corráin (ed.), Genealogies from Rawlinson B 502. University College, Cork: Corpus of Electronic Texts. 1997.
  • O'Rahilly, Thomas F., Early Irish History and Mythology. Dublin Institute for Advanced Studies. 1946.
  • Pokorny, Julius. "Beiträge zur ältesten Geschichte Irlands (3. Érainn, Dári(n)ne und die Iverni und Darini des Ptolomäus)", in Zeitschrift für celtische Philologie 12 (1918): 323–57. alternative (brighter) scan
  • Thurneysen, Rudolf, "Tochmarc Cruinn ocus Macha", in Zeitschrift für celtische Philologie 12 (1918): 251–4.
  • The Kingdom of Ulster by Dennis Walsh