Дилювій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дилювій (від лат. лат. diluvium — потоп, повінь, паводок) — генетичний тип пухких континентальних відкладів, що виник в результаті процесів акумуляції осадів в каналах стоку катастрофічних гляціальних суперпаводків, зумовлених проривом льодовикових гребель льодовиково-підпрудних озер в недавньому геологічному минулому (кінець останньої льодовикової епохи, 11-15 тис. рр. до н. э.)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДИЛЮВІЙ | Геологічний словник. http://geodictionary.com.ua/ (українська). Процитовано 2016-11-23.