Дмитров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Дмитров
Coat of Arms Dmitrov.png Flag of Dmitrov (Moscow oblast).png
Герб міста Прапор міста
Dmitrov Uspensky Sobor.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район міське поселення Дмитров
Код ЗКАТУ: 46 208 501
Код ЗКТМО: 46608101001
Основні дані
Час заснування: 1154
Населення 61305 (2010) [1]
Площа 26 км²[2]
Поштові індекси 141806
Телефонний код +7 +7 49622
Географічні координати: 56°21′ пн. ш. 37°32′ сх. д. / 56.350° пн. ш. 37.533° сх. д. / 56.350; 37.533Координати: 56°21′ пн. ш. 37°32′ сх. д. / 56.350° пн. ш. 37.533° сх. д. / 56.350; 37.533
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Веб-сторінка dmitrov-reg.ru
Карта
Дмитров (Росія)
Дмитров
Дмитров

Дмитров (Московська область)
Дмитров
Дмитров

CMNS: Дмитров на Вікісховищі

Дмитров — місто в Московській області РФ, центр Дмитровського району та міського поселення Дмитров.

Історія[ред. | ред. код]

Центр удільного князівства[ред. | ред. код]

1154 р. у ростово-суздальського князя Юрія Довгорукого, який повертався з Києва при переправі через річку Яхрому біля поселення Велике Полюддя народився син названий пр хрещенні Дмитрієм. У пам'ять про цю подію він наказав на цьому місці закласти місто і перейменувати його в Дмитров.

1181 р. Чернігівський князь Святослав йде війною в Суздальську землю. На річці Веле (ймовірно біля села Кікіно) його зустріла дружина князя Всеволода (хр. Дмитрія) Юр'євича. Обидва війська не вступали в бій, однак злякавшись бездоріжжя Святослав повернув додому і на зворотньому шляху спалив Дмитров. [3]

1238 р. Під час нападу військ Батия на Русь після падіння Володимира Дмитров зазнав жорстокого розграбування вчиненому військами ординського хана. [4]

1302 р. За заповітом князя Переяславського і Дмитровського Івана Дмитровича князівство, а разом з ним і Дмитров відійшли до Москви.

1362 р. Великий князь Дмитро Донськой купивши Дмитров приєднав його до Москви.

1382 р. Дмитров розорений та спалений військами Тохтамиша [5]

14011428 р. Дмитровом і землями править молодший брат московського князя Петро Дмитрович. У місті є княжий двір, чеканиться власна монета.

XV століття — Дмитров неодноразово то підпорядковувався Москві, то знову ставав центром удільного князівства [6]

1509 р. Початок будівництва у Дмитровському кремлі кам'яного Успенського собору. У його будівництві бере участь відомий ростовський архітектор Георгій Борисов. Його будівництво було завершено у 1533 році.

Того ж 1533 року після розправи з дмитровським князем Юрієм Івановичем Дмитров остаточно перейшов у володіння Москви, офіційно ним володіє князь Іван Васильович Грозний. Однак торговельне значення Дмитрова при цьому збереглося.

21 червня 1547 року пожежа знищила значну частину Москви. Тимчасово до кремлівських будівель, які потерпіли від вогню були взяті ікони з дмитровських соборів та монастирів.

У середині XVI ст. Дмитров отримує значення головного торгового центру, чому сприяло його становище на річці Яхромі, яка пов'язана з басейном Волги. Через Дмитров з Новгородського Тихвина заморські товари йшли для передачі в Москву. Особливо місто славилось рибною торгівлею.

1569 року страчений з дружиною і дітьми Дмитровський князь Володимир Старицький — двоюродний брат царя Івана IV Грозного. Дмитров назавжди відійшов до Москви, завершився 415-річний період його удільної історії. [7]

У складі Московської держави та Російської імперії[ред. | ред. код]

О.Васнецов. Дмитров у ХVІ столітті

1624 року внаслідок польської інтервенції на початку 17 століття Дмитров занепав. Обстеження, проведене у 1624 році показало, що в ньому залишилось 45 лавок, 6 харчевень, 3 пивниці 200 порожніх, розорених торгових місць, 99 порожніх дворів.

1646 р. За переписом в Дмитрові нараховується 129 дворів. Мешканці займаються виготовленням коліс, ковальством, столяркою, шевством, солодовництвом, обробкою овчин, торгівлею сіллю, ювелірною справою, є державні мулярі.

1689 р. У ніч на 8 серпня внаслідок третього стрілецького бунту Петро І разом з Меньшиковим тікають у Троіце-Сергієв монастир де збираються вірні Петру полки. А вже 12 вересня 1690 року бунт було подавлено, царицю Софію увязнено в Новодівочий монастир. [8]

1702 року з'явився царський указ яким було наказано «для скорых посылок его, великого государя дел, от Москвы до Олонецка поставить почту тотчас прямою дорогою через Дмитров, Кашин, Устюжну, Тихвин…» "…стоять в тех местах ямщикам, где есть строенные ямы (станції на старих дорогах) «…а ведать тое почту генералу Александру Даниловичу Меньшикову».

1714 р. За периписом в Дмитрові числиться 6 слобод (П'ятницька, Спаська, Березовська, Микитська, Васильєвська, Ільїнська) та 202 подвір'я посадських людей.

1761 р. Перепис населення засвідчив що в Дмитрові живе 1206 купців яким належить 461 подвір'я. Дмитровські купці торгували хлібом, продуктами, яблуками, міщани вирощували цибулю, часниик, капусту, огірки, м'яту. Розвинуті кравецька, шевська, рукавична, ковальська справи. Крім купців у Дмитрові та повіті проживає різночинців, селян та дворових людей чоловічої статі 40520 чоловік.

1781 року Дмитров став повітовим містом Московської губернії. У ньому живуть 9298 людей, міських доходів надійшло 26339 руб. У місті є повітове училище, три парафіяльних училища, лікарня, притулок, 8 церков, монастир, суконна фабрика, три фарбувальні, іграшкова, саф'янова, шкірна фабрика, свічний завод. [9]

1812 року у Дмитрові відбувся дворянський з'їзд на якому було принято рішення формувати ополчення для відсічі Наполеону.

1843 року за периписом в Дмитрові числиться 519 будинків, 14 фабрик, 52 магазини, 2 трактири, 7 корчм, мешканціх обох статей 3750 чоловік. [10]

ХХ століття[ред. | ред. код]

1900 року відкрився рух по Савелівській залізниці, Дмитров став центром місцевого залізничного сполучення. На річці Яхромі власники Покровської мануфактури побудували першу в повіті електростанцію.

1901 року археологом Я. І. Смирновим відкрито Синьківське городище, яке дає уявлення про життя давньофінських племен в середині першого тисячоліття нашої ери.

1917 року в ніч з 3 на 4 листопада червоноармійський загін Бутирського району Москви під керівництвом Торгованова, загони з Ікші та Яхроми заняли вокзал, пошту, телеграф та приміщення повітової міліції.

1 червня 1932 року створено Дмитровлаг через який протягом 19321937 рр пройшло від 600 тисяч до 1 млн. 200 тисяч ув'язнених. Того ж року на північній околиці міста почалось будівництво механічного заводу Дмитлагу (потім ДЗФС).

1937 року 17 квітня було заповнено водою канал Москва-Волга. 1 травня у Дмитров прибула перша флотилія кораблів з Волги.

1941 рік ІІ Світова війна безпосередньо зачепила Дмитров — німецька авіація бомбардувала місто, були жертви серед мирного населення. [11]

Пам'ятки історії та архітектри[ред. | ред. код]

Успенський собор

Дмитров є багатий на пам'ятки історії та архітектури — на території міського поселення їх зареєстровано 40. Найважливішими з них є Дмитровський кремль з валом домонгольського періоду довжиною 1 кілометр, висотою 15 метрів. У його центрі знаходиться Успенський кафедральний собор 15091533 рр., Борисоглібський монастир збудований засновником міста князем Юрієм Долгоруким у XII століття, однак його будівля відома з 1462 року, Спасо-Влахернський монастир, Миколо-Пешношський монастир заснованиий учнем Сергія Радонезького Мефодієм у 1361 році на правому боці річки Яхроми який розписував Андрій Рубльов. Також тут є ряд будов у стилі бароко: Казанська церква (1735), Введенська церква в Заріччі (1766) з багатоярусною дзвіницею (1786, 1832), Троїцько-Тихвинська церква (17941801). [12] За останні роки у місті встановленло ряд цікавих пам'ятників, серед них засновнику міста князю Юрію Довгорукому, Петру Кропоткіну, рівноапостольним Кирилу і Мефодію, святим великомученикам Борису і Глібу, небесному покровителю міста — Дмитру Солунському, стела «Місто військової слави» а також чимало скульптурних композицій. [13]

Музеї, галереї[ред. | ред. код]

Борисоглібський монастир

У Дмитрові є ряд цікавих музеїв, однак найважливішим з них є музей-заповідник «Дмитровський кремль»[14]

Туризм у Дмитрові[ред. | ред. код]

Завдяки багатій історії та унікальним природним та географічним особливостям Дмитров є важливим центром туризму в Московській області. Завдяки рельєфу Клинсько-Дмитровської гряди, яка зберігає сніг до травня місто та його околиці стали центром розвитку зимових видів спорту. Зокрема тут навіть створено ряд гірськолижних курортів.[15]

Промисловість[ред. | ред. код]

Дмитров є важливим центром промисловості Московської області. Зокрема тут працюють такі підприємства: ВАТ «Дмитровський дослідний завод алюмінієвої консервної стрічки», ВАТ «Дмитровський завод фрезерних верстатів», ДП «Дмитровський екскаваторний завод»[16]

Освіта[ред. | ред. код]

У Дмитрові розташовано ряд філій вищих навчальних закладів. Зокрема тут міститься Дмитровська філія Російського державного торгово-економічного університету[17], Дмитровська філія Російської міжнародної академії туризму[18], Дмитровська філія Сучасної гуманітарної академії[19], Московська державна академія комунального господарства і будівництва (Дмитровська філія) [20], Московський державний університет приладобудування та інформатики (Дмитровська філія)[21], Російський державний гуманітарний університет (Дмитровська філія)[22], Сергієво-Посадський гуманітарний інститут (Дмитровська філія)[23]

Населення[ред. | ред. код]

Населення Дмитрова по роках

Рік (тис.) Рік (тис.) Рік (тис.) Рік (тис.)
1856 6,8 1967 38 1996 64,9 2007 61,7
1859 7,0 1970 44,5 1998 64,4 2008 62,3
1897 4,5 1979 57,4 2000 63,8 2010 63,3
1913 7,2 1982 60 2001 63,5 2011 61,3
1926 6,4 1986 64 2003 62,2 2012 62,9
1931 8,5 1989 65,2 2005 61,5 2013 64
1959 34,5 1992 65,8 2006 61,4 2014

[24]

Статут та склад міського поселення Дмитров[ред. | ред. код]

Міське поселення Дмитров має власний статут який було ухвалено рішенням Ради депутатів міського поселення Дмитров 16 січня 2009 року. Відповідно до Статуту Дмитров має власний герб та прапор. Площа міського поселення Дмитров становить 45075 га. До складу міського поселення Дмитров окрім однойменного міста, яке є адміністративним центром також входять:

[25]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

[26]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чисельність населення Російської Федерації у містах на 1 січня 2010 р.
  2. Федеральна служба державної статистики. Регіони Росії. Основні соціально-економічні показники міст. 2007. Центральний федеральний округ. Міста Московської області. Стор. 53. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 2008-07-07. 
  3. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=2
  4. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=3
  5. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=5
  6. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=6
  7. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=7
  8. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=8
  9. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=9
  10. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=10
  11. http://mydmitrov.ru/pages.php?nom=11
  12. http://www.mojgorod.ru/moskovsk_obl/dmitrov/
  13. http://www.dmitrov-reg.ru/info/turizm.html
  14. http://tonkosti.ru/Музей-заповедник_«Дмитровский_кремль»
  15. http://www.dmitrov-reg.ru/info/turizm.html
  16. http://www.mojgorod.ru/moskovsk_obl/dmitrov/
  17. http://www.edu-inform.ru/university/rsute-dmitrov/
  18. http://www.dfrmat.ucoz.ru/
  19. http://www.ucheba.ru/uz/20315
  20. http://www.edu.ru/abitur/act.3/ds.1/isn.3177/index.php
  21. http://www.mgupi.ru/spec/dmitrov/
  22. http://dm-rggu.ru/
  23. http://www.spgi-df.ru/
  24. http://www.mojgorod.ru/moskovsk_obl/dmitrov/
  25. http://www.dmitrov-reg.ru/gorodskoe-poselenie-dmitrov/ustav-gorodskogo-poseleniya-dmitrov-dmitrovskogo-rayona.html
  26. http://www.dmitrov-reg.ru/info/goroda-pobratimy.html