Елізійні системи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Елізійні системи - різновид пластових напірних систем в яких розподіл напорів обумовлено в основному ущільненням самих колекторів. Елізійні системи характерні, отже, для відносно древніх відкладень. У елізійній системі областю живлення є найбільш занурена частина пласта-колектора. Звідси вода, що надійшла в неї, переміщується в напрямку повстання пласта до областей розвантаження, коли є зв'язок пласта-колектора з земною поверхнею, або до кордонів поширення пласта-колектора, якщо такого зв'язку немає. У першому випадку прийнято називати елізійні системи напівзакритими, у другому - закритими.

Міграція вуглеводневих флюїдів у гірських породах часто супроводжується циркуляцією підземних вод термогідродинамічних, елізійних та інфільтраційних природних водонапірних систем.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]