Енріко Дандоло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енріко Дандоло
італ. Enrico Dandolo
Gustave dore crusades dandolo preaching the crusade.jpg
41-й дож
Початок правління: 21 червня 1192
Кінець правління: травень 1205
Попередник: Оріо Мастроп'єро
Наступник:П'єтро Дзіані
Дата народження: бл. 1107
Місце народження:Венеція, Венеціанська республіка
Країна:Венеції
Дата смерті:травень 1205
Місце смерті:Константинополь, Латинська імперія

Енріко Дандоло (італ. Enrico Dandolo, бл. 1107 — травень 1205) — 41-й венеціанський дож. Дандоло знаменитий сліпотою, довгим життям, набожністю, хитрістю та своєю роллю в захопленні хрестоносцями в ході Четвертого хрестового походу Константинополя.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дандоло походив з давньої родини патриціїв. Вважають, що йому було вісімдесят п'ять і він був абсолютно сліпий.

Переконаний, майже фанатичний патріот, він присвятив більшу частину свого життя республіці.

У 1171 році він брав участь в східній експедиції Вітале Мікеле, а наступного року був одним з послів дожа в невдалій мирній місії до Мануїла Комніна. Тоді Імператор раптово вирішив припинити нестримний венеціанський комерційний контроль, наказавши негайно заарештувати всіх венеціанців, присутніх на візантійських територіях (10 000 жителів в єдиній колонії Константинополя), і конфіскувати їхні активи і їхні кораблі. Венеція відреагувала на це, викликавши другу венеційсько-візантійську війну. Зіткнувшись зі спустошенням своїх грецьких володінь, імператор був готовий піти на переговори, які були доручені тому ж Енріко Дандоло, разом з патриціями Себастьяно Зіані і Оріо Мастроп'єро. Однак тривале і змістовне затягування дискусій призвело до поширення епідемій на венеціанському флоті і провалу місії.

Посилання[ред. | ред. код]