Енріко Дандоло
| Енріко Дандоло | |
| італ. Enrico Dandolo | |
 | |
| 41-й дож | |
| Початок правління: | 21 червня 1192 |
|---|---|
| Кінець правління: | травень 1205 |
| Попередник: | Оріо Мастроп'єро |
| Наступник: | П'єтро Дзіані |
| Дата народження: | бл. 1107 |
| Місце народження: | Венеція, Венеціанська республіка |
| Країна: | Венеції |
| Дата смерті: | травень 1205 |
| Місце смерті: | Константинополь, Латинська імперія |
Енріко Дандоло (італ. Enrico Dandolo, бл. 1107 — травень 1205) — 41-й венеціанський дож. Дандоло знаменитий сліпотою, довгим життям, набожністю, хитрістю та своєю роллю в захопленні хрестоносцями Четвертого хрестового походу Константинополя. Дандоло походив з давньої родини патриціїв Вважають, що йому було вісімдесят п'ять і він був абсолютно сліпий. Переконаний, майже фанатичний патріот, він присвятив більшу частину свого життя республіці. Ми, наприклад, чуємо про нього в 1171 році: він брав участь в східній експедиції Вітале Мікеле, а на наступний рік був одним з послів дожа в невдалої мирної місії до Мануилу Комнину.Тоді Імператор раптово вирішив припинити нестримний венеціанський комерційний контроль, наказавши негайно заарештувати всіх венеціанців, присутніх на візантійських територіях (10 000 жителів в єдиній колонії Константинополя), і конфіскувати їх активи і їхні кораблі. Венеція відреагувала на це, викликавши другу венеційсько-візантійську війну. Зіткнувшись з спустошенням своїх грецьких володінь, імператор був готовий піти на переговори, які були доручені того ж Енріко Дандоло, разом з патриціями Себастьяно Зіані і Оріо Мастропьеро. Однак тривала і змістовна затягування дискусій привела до поширення епідемій на венеціанському флоті і провалу місії.
