Енріко Дандоло
| Енріко Дандоло | |
| італ. Enrico Dandolo | |
 | |
| 41-й дож | |
| Початок правління: | 21 червня 1192 |
|---|---|
| Кінець правління: | травень 1205 |
| Попередник: | Оріо Мастроп'єро |
| Наступник: | П'єтро Дзіані |
| Дата народження: | бл. 1107 |
| Місце народження: | Венеція, Венеціанська республіка |
| Країна: | Венеції |
| Дата смерті: | травень 1205 |
| Місце смерті: | Константинополь, Латинська імперія |
Енріко Дандоло (італ. Enrico Dandolo, бл. 1107 — травень 1205) — 41-й венеціанський дож. Дандоло знаменитий сліпотою, довгим життям, набожністю, хитрістю та своєю роллю в захопленні хрестоносцями в ході Четвертого хрестового походу Константинополя.
Життєпис[ред. | ред. код]
Дандоло походив з давньої родини патриціїв. Вважають, що йому було вісімдесят п'ять і він був абсолютно сліпий.
Переконаний, майже фанатичний патріот, він присвятив більшу частину свого життя республіці.
У 1171 році він брав участь в східній експедиції Вітале Мікеле, а наступного року був одним з послів дожа в невдалій мирній місії до Мануїла Комніна. Тоді Імператор раптово вирішив припинити нестримний венеціанський комерційний контроль, наказавши негайно заарештувати всіх венеціанців, присутніх на візантійських територіях (10 000 жителів в єдиній колонії Константинополя), і конфіскувати їхні активи і їхні кораблі. Венеція відреагувала на це, викликавши другу венеційсько-візантійську війну. Зіткнувшись зі спустошенням своїх грецьких володінь, імператор був готовий піти на переговори, які були доручені тому ж Енріко Дандоло, разом з патриціями Себастьяно Зіані і Оріо Мастроп'єро. Однак тривале і змістовне затягування дискусій призвело до поширення епідемій на венеціанському флоті і провалу місії.
Посилання[ред. | ред. код]
- Дандоло // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.