Венеція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Венеція
італ. Venezia
Муніципалітет
CoA Città di Venezia.png 
Країна Італія Італія
Регіон Flag of Veneto.svg Венето 
Провінція Венеція 
Код ISTAT 027042
Поштові індекси 30100
Телефонний код 041
Координати 45°26′15″ пн. ш. 12°20′09″ сх. д. / 45.43750° пн. ш. 12.33583° сх. д. / 45.43750; 12.33583Координати: 45°26′15″ пн. ш. 12°20′09″ сх. д. / 45.43750° пн. ш. 12.33583° сх. д. / 45.43750; 12.33583
Висота 2 м.н.р.м.
Площа 414,573211 км²
Населення 259 263 - (31-12-2012)
Густота 625,37 ос./км²
Розміщення
Commune
Map Region of Veneto.svg 
Влада
Мер Giorgio Orsoni (8-4-2010)
Телефон 041 2748111
Ел. пошта urp@comune.venezia.it
Офіційна сторінка 

Венеція (італ. Venezia, вен. Venesia, давньоукр. град Венецький[1]) — місто та муніципалітет на північному сході Італії, столиця регіону Венето. Венеція відома як значний туристичний центр. Населення — 259 263 особи (2012)[2].

Місто розміщене на 117 невеликих островах у Венеціанській лагуні Адріатичного моря, на відстані[3] близько 400 км на північ від Риму. Близко 60 тис. жителів Венеції проживають в історичній частині міста, 176 тис. — на материковій частині муніципалітету, ще 31 тис. мешкає на інших островах лагуни[4].

Венеціанська республіка в часи Середньовіччя та Відродження була потужною морською державою, плацдармом для Хрестових походів та важливим центром торгівлі. Венеція також відома рядом мистецьких рухів епохи Ренесансу. Місто відіграло значну роль в історії симфонічної та оперної музики; воно є батьківщиною Антоніо Вівальді.

За результатами опитування, яке провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Венеція потрапила до дванадцятки найкрасивіших міст світу[5].

Venezia veduta aerea.jpg

Щорічний фестиваль відбувається 21 листопада. Покровитель — євангеліст Святий Марко.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Венеціанська республіка

Поселення з 5 століття до Р.Х., місто з початку IX століття.[Джерело?] З IXX по XVI століття — великий центр посередницької торгівлі між Західною Європою і Сходом. У середні віки республіка (з кінця XIII століття олігархічна, під керівництвом дожа) із значною підвладною територією. У 17971805 і 18151866 Венеція — володіння Австро-Угорської імперії.

Демографія[ред.ред. код]

Населення за роками[6]:


Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживали 33 783 іноземці з 142 країн, серед них 6577 громадян країн Євросоюзу та 2444 громадяни України.[7]


Географія[ред.ред. код]

Порт на Адріатичному морі (вантажообіг понад 20 млн тонн на рік); міжнародний аеропорт ім. Марко Поло. Історичний центр розміщений на 118 островах Венеціанської лагуни, розділених 150 каналами і протоками, через які перекинуто близько 400 мостів (зокрема Ріальто і так званий міст Зітхань, обидва побудовані в кінці XVI століття).

Вигляд з моря на площу Сан-Марко, палац Дожів, вежу Сан-Марко
Причальні палі у Венеції
Антоніо Ермолао Паолетті. Годування дітьми голубів у Венеції, кінець ХІХ ст.

Промислово-портова частина Венеції материкова.
Суднобудування і судноремонт, кольорова металургія, нафтопереробна, хімічна, електротехнічна, легка промисловість.
Ремісниче виробництво художніх виробів зі скла (острів Мурано; музей), мережив (острів Бурано), мозаїки.
Університет, консерваторія (1916). Музеї (зокрема Галерея Академії мистецтв). Перший загальнодоступний оперний театр (16371812), оперний театр «Феніче» (1792).

Острівна Венеція — морський курорт, центр міжнародного туризму світового значення, місце проведення міжнародних кінофестивалів, художніх виставок. Внутрішньоміські перевезення на моторних судах, гондолах, баржах.

Уздовж каналів і вузьких кривих вулиць розміщені багато декоровані церкви, палаци. На центральній площі Сан-Марко — собор (IXXV століття), Палац дожів (XIVXV століть), Стара бібліотека Сан-марко (XVI століття), будівлі релігійних братств (шкіл), монастирі. Місто і лагуна внесені до списку Світової спадщини.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Міст Свободи, що з'єднує Венецію з материком

Гранд-канал (Canal Grande), звиваючись S-подібно, проходить через центр Венеції, ідучи за старим руслом річки. На його берегах, лежать 6 адміністративних районів (sestieri), що утворилися ще в Середньовіччі:

Мапа адміністративного поділу Венеції
Districts of Venice.png

На материковій частині розташований район (frazione) Местре, з яким Венеція зв'язана мостом Свободи.

Визначні місця[ред.ред. код]

Площа святого Марка (італ. Piazza San Marco) — центральна площа міста.

Острів Святого Михайла (Сан-Мікеле, італ. San Michele) — острів мертвих. 1807 року за розпорядженням Наполеона I був перетворений на кладовище. На острові поховано багато видатних людей, серед них:

Могили Ігоря та Віри Стравінських

Ігор Стравінський (з дружиною Вірою), Крістіан Доплер, Сергій Дягілєв, Йосип Бродський, Езра Паунд та ін.

Великий канал (Гранд-канал, (італ. Canal Grande) — головна вулиця Венеції. Для пішоходів майже недоступна.

Колекція Пеґі Гуґенгайм — художній музей. Один із найвідоміших і найскандальніших у світі.[8].

Сусідні муніципалітети[ред.ред. код]

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №394
англ.рос.

Список муніципалітетів метрополійного міста Венеція

Венеціанські храми[ред.ред. код]

Відомі особи, пов'язані з Венецією[ред.ред. код]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Яків Седовський. ΑΝΑΘΗΜΑ ΤΗΣ ΤΙΜΗΣ
  2. Демографічний баланс 2012 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Процитовано 14 березня 2014. (італ.)
  3. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  4. BBC News: Mock funeral for Venice's 'death'(англ.)
  5. World's Most Beautiful Cities / «Forbes», 22.01.2010
  6. Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  7. Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 12 серпня 2016. 
  8. Міла Тєшаєва: Дивовид // Український тиждень № 3 (168) від 21 січня 2011 Посилання

Посилання[ред.ред. код]


Італія Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.