Жанна Ламотт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жанна Ламотт
фр. Jeanne de Valois-Saint-Rémy
Народилася 22 липня 1756(1756-07-22)[4][1][…]
Фонтетт
Померла 23 серпня 1791(1791-08-23)[1][2][…] (35 років)
Лондон, Королівство Велика Британія
Країна  Франція
Діяльність мемуаристка
Знання мов французька[4]
Титул принцеса
Рід Валуа
Батько Jacques I de Saint-Rémy, Baron de Saint-Rémyd[5]
Мати Marie Josseld[5]
Родичі Henri de Saint-Rémid
У шлюбі з Nicholas de la Motted

Жа́нна де Люз де Сен-Ремі́ де Валуа́ (фр. Jeanne de Luz de Saint-Rémy, de Valois, comtesse de la Motte; 22 липня 1756(1756-07-22), Фонтетт — 23 серпня 1791(1791-08-23), Лондон) — авантюристка, яка виводила своє походження від Анрі де Сен-Ремі (1557—1621), якого вважають позашлюбним сином короля Генріха II Валуа від зв'язку з Ніколь де Савіньї[de]. 1780 року одружилася з графом Ламоттом, офіцером гвардії графа д'Артуа, і взяла його прізвище.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в бідній родині. У юності була гарною, що, в поєднанні з чутками про високе походження, допомогло їй вдало одружитися. Графиня де Ламотт увійшла у вище товариство, стала коханкою кардинала Луї де Рогана[en], її вважали близькою подругою королеви Марії-Антуанетти; мабуть, ступінь дружнього ставлення королеви (сама Марія-Антуанетта згодом стверджувала, що зовсім не була знайомою з де Ламотт) дуже перебільшила сама графиня з метою шахрайства разом із коханцем. Брала участь також у справах відомого авантюриста Каліостро. Протягом двох років, від 1784 до 1786 року, зацікавила собою все європейське товариство як сумна героїня відомої «справи про намисто» (фр. affaire du collier; див. Намисто королеви).

Засуджена до довічного ув'язнення, втекла з в'язниці (як дехто підозрював, за допомоги королеви) і надрукувала в Лондоні свої виправдувальні мемуари, а також памфлет, спрямований проти королеви та вищих придворних осіб, під назвою «Vie de Jeanne de Saint-Rémy, de Valois, comtesse de la Motte etc., écrite par elle-même» (Життя Жанни де Сен-Ремі, де Валуа, графині де ла Мотт і т. д., описане нею самою). Цей памфлет (фактична сторона якого дуже сумнівна) мав значний вплив на ставлення до королеви під час революції. Вважають, що до суду і страти Марії-Антуанетти графиня де Ламотт не дожила. За даними Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона, 1791 року в Лондоні вона в нападі божевілля (прийняла чоловікового кредитора, який стукав у двері, за агента французького уряду) викинулася з вікна і померла через кілька днів. Згодом кілька самозванок видавали себе за графиню де Ламотт.

1882 року в Спогадах баронеси М. А. Боде, опублікованих у «Російському архіві» (Вип. 3—4. - С. 125—129), з'явилося повідомлення, що графиня де Ламотт 1812 року, перед самим вторгненням Наполеона, з'явилася в Росії, де прийняла російське підданство як графиня де Гаше. До 1824 року жила в Петербурзі, де підтримувала знайомство з багатьма аристократичними родинами. 1824 року імператору Олександру I стало відомо про перебування де Гаше в столиці через камеристку імператриці Єлизавети Олексіївни, англійку Бірч. Олександр I запросив де Гаше до палацу, і після бесіди її незабаром фактично вислано до Криму, куди вона вирушила разом із баронесою Юліаною Крюденер і княгинею А. С. Голіциною[ru]. Тут графиня де Гаше і померла 1826 року в Старому Криму[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в SNAC — 2010.
  2. а б в Find a Grave — 1996.
  3. а б FemBio database
  4. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  6. Княгиня Анна Голицына в Крыму. Мистическая утопия (рос.). Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 5 липня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]