Жоржиньйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Жоржиньйо
Jorginho 2005.jpg
Особові дані
Повне ім'я Жорже де Аморім
Олівейра Кампос
Народження 17 серпня 1964(1964-08-17) (55 років)
  Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст 175 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1978–1982 Бразилія «Америка»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1983–1984 Бразилія «Америка» 20 (0)
1985–1989 Бразилія «Фламенго» 55 (2)
1989–1992 Німеччина «Баєр 04» 87 (9)
1992–1995 Німеччина «Баварія» 77 (6)
1995–1999 Японія «Касіма Антлерс» 103 (17)
1999 Бразилія «Сан-Паулу» 18 (1)
2000–2001 Бразилія «Васко да Гама» 34 (2)
2001–2003 Бразилія «Флуміненсе» 8 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987–1996 Бразилія Бразилія 64 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2005 Бразилія «Америка»
2006–2010 Бразилія Бразилія (помічник)
2010 Бразилія «Гояс»
2011 Бразилія «Фігейренсе»
2012 Японія «Касіма Антлерс»
2013 Бразилія «Фламенго»
2013 Бразилія «Понте-Прета»
2014– ОАЕ «Аль-Васл»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Жорже де Аморім Олівейра Кампос (порт. Jorge de Amorim Campos, нар. 17 серпня 1964, Ріо-де-Жанейро), більш відомий як Жоржиньйо (порт. Jorginho) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав за низку бразильських клубів, а також німецькі «Баєр 04» та «Баварію» і японську «Касіму Антлерс», а також національну збірну Бразилії, у складі якої став чемпіоном світу та фіналістом Кубка Америки.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 17 серпня 1964 року в місті Ріо-де-Жанейро. Вихованець футбольної школи клубу «Америка» (Ріо-де-Жанейро), де він до 13 років грав на позиції центрального захисника, а потім, через занадто невисокий зріс, став грати на фланзі оборони[1].

Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1983 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, взявши участь у 20 матчах чемпіонату.

Своєю грою на переможному для бразильців чемпіонаті світу серед юніорів привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Фламенго», до складу якого приєднався на початку 1985 року. У «Фламенго» Жоржиньйо замінив Леандро, який через проблеми з колінами був змушений грати в центрі оборони[1]. Його дебютною грою став матч 15 липня 1985 року проти «Ботафого», в якому «Фла» переміг 1:0[2]. Жоржиньйо виступав за «Фламенго» протягом 5 років та допоміг клубу виграти чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро та чемпіонат Бразилії. Всього за «Фламенго» Жоржиньйо провів 246 матчів та забив 8 голів[2]

1989 року уклав контракт з клубом «Баєр 04». Ця команда грала за схемою 5-3-2 або 3-5-2, з двома крайніми захисниками, якs закривали всю «бровку» поля. Завдяки цій тактиці, Жоржиньйо зміг розкритися і в наступальних діях, часто ассистуючи партнерам та інколи навіть забиваючи сам. У складі «фармацевтів» провів три роки своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі «Баєра», був основним гравцем захисту команди.

З 1992 року три сезони захищав кольори «Баварії», з якою став чемпіоном Німеччини та володарем Кубка УЄФА. Однак, якщо в перших двох сезонах Жоржиньйо здебільшого виходив на поле в основному складі, то в третьому він провів лише 10 ігор — його «витіснив» зі складу молодий новачок команди Маркус Баббель.

1995 року Жоржиньйо виїхав до Японії, перейшовши, за запрошенням колишнього партнера по «Фламенго», Зіку, в клуб «Касіма Антлерс»[1]. Там бразилець провів 4 роки, виграв два чемпіонати Японії, Кубок Японії і один раз був визнаний найкращим гравцем чемпіонату

1999 року Жоржиньйо повернувся до Бразилії, де виступав за клуби «Сан-Паулу» та «Васко да Гама».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Флуміненсе», за команду якого виступав протягом 20012003 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

З 1983 року виступав в олімпійській збірній, разом з якою виграв срібну медаль на Панамериканських іграх в 1983 році та на Олімпійських іграх в Сеулі 1988 року. Крім того, 1983 року також став віце-чемпіоном Південної Америки до 19 років, а також вигравав з командою чемпіонат світу (U-20).

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Того ж року у складі команди був учасником розіграшу Кубка Америки 1987 року в Аргентині, де бразильці несподівано не змогли вийти з групи.

Після цього у складі збірної був учасником двох поспіль чемпіонатів світу — чемпіонату світу 1990 року в Італії та чемпіонату світу 1994 року у США, здобувши того року титул чемпіона світу.

Після цього був учасником розіграшу Кубка Америки 1995 року в Уругваї, де разом з командою здобув «срібло».

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 64 матчі, забивши 3 голи.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Тренерську кар'єру Жоржиньйо розпочав 2005 року, очоливши «Америку», де починав і свою ігрову кар'єру. Молодий наставник провів з командою 14 матчів і був звільнений, після серії невдалих матчів.

31 липня 2006 року Жоржиньйо був призначений помічником Дунги у збірній Бразилії. Також у двох іграх, зі Швецією та Північною Ірландією, Жоржиньйо самостійно тренував збірну через дискваліфікацію Дунги[3], причому обидва матчі бразильці виграли[4].

29 серпня 2010 року був оголошений новим тренером «Гояса». 8 жовтня того ж року, не витримавши напору правління і практично вилетівши з командою в Серію B, був звільнений.

1 березня 2011 року став новим тренером «Фігейренсе» і після вдалого сезону в Серії А 2011 року (7 місце) покинув клуб, заявивши, що шукає «нові виклики»[5] і в кінці 2011 року очолив японський клуб «Касіма Антлерс»[6], з якою виграв кубок японської ліги 2012 року.

17 березня 2013 Жоржиньйо очолив «Фламенго». Проте невдалі виступи в Кубку Ріо і на початку нового чемпіонати призвели до чого, що вже 6 червня він був звільнений[7].

25 серпня 2013 року став головним тренером «Понте-Прети». Під його командуванням команда опустилась до Серії Б, але дійшла до фіналу Кубка Лібертадорес. Незважаючи на це 13 грудня 2013 клуб оголосив, що тренер не буде продовжити свою роботу з командою[8].

На початку 2014 року очолив еміратський клуб «Аль-Васл».

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Чемпіонат Ліга КубокКубок лігиВсього
СезонКлубЛіга ІгриГоли ІгриГолиІгриГолиІгриГоли
БразиліяЛіга Кубок Бразилії Кубок ЛігиВсього
1983 «Америка» Серія А 8 0 8 0
1984 12 0 12 0
1985 «Фламенго» 12 0 12 0
1986 21 1 21 1
1987 15 1 15 1
1988 7 0 7 0
1989 0 0 0 0
НімеччинаЛіга Кубок Німеччини Кубок німецької лігиВсього
1989/90 Німеччина «Баєр 04» Бундесліга 30 2 30 2
1990/91 30 2 30 2
1991/92 37 5 37 5
1992/93 Німеччина «Баварія» 33 3 33 3
1993/94 24 2 24 2
1994/95 10 1 10 1
ЯпоніяЛіга Кубок Імператора Кубок Джей-лігиВсього
1995 Японія «Касіма Антлерс» Джей-Ліга 29 8 3 0 - 32 8
1996 26 2 1 1 13 1 40 3
1997 31 5 5 4 12 7 48 16
1998 17 2 0 0 3 1 20 3
БразиліяЛіга Кубок Бразилії Кубок ЛігиВсього
1999 Бразилія «Сан-Паулу» Серія А 18 1 18 1
2000 Бразилія «Васко да Гама» Серія А 28 1 28 1
2001 6 1 6 1
Країна Бразилія 127 5 127 5
Німеччина 164 15 164 15
Японія 103 17 9 5 28 9 140 31
Всього 394 37 9 5 28 9 431 51

Збірна[ред. | ред. код]

Збірна Бразилії
РокиІгриГоли
1987 1 1
1988 7 1
1989 10 0
1990 7 0
1991 1 0
1992 2 1
1993 13 0
1994 12 0
1995 11 0
Всього 64 3

Тренерська[ред. | ред. код]

Клуб Ігор В Н П
Бразилія «Флуміненсе» 1 0 1 0
Бразилія «Гояс» 20 6 4 10
Бразилія «Фігейренсе» 47 21 14 12
Бразилія «Фламенго» 14 7 4 3
Бразилія «Понте-Прета» 30 8 10 12

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Особисті[ред. | ред. код]

  • Найцінніший гравець Джей-ліги: 1996

Тренерські[ред. | ред. код]

  • Володар Кубка Джей-ліги: 2012

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]