Знос (економіка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Знос (економіка) — знецінення довгострокових матеріальних виробничих активів (основних засобів), таких як будівлі, обладнання, транспорт , що спричиняється втратою їх техніко-економічних характеристик.

Розрізняють три типи зносу:

  • Фізичний знос (фізичне зношування основних фондів) — поступова втрата основними фондами своєї споживчої вартості у процесі їх виробничого використання і під впливом несприятливих умов та сил природи[1], що пов'язаний зі зниженням його вартості в результаті втрати своїх фізичних властивостей (міцність, зовнішній вигляд і т. п.) шляхом природного фізичного старіння в процесі використання даного об'єкта майна.
  • Моральний знос (моральне зношування основних фондів) — зниження вартості основних фондів внаслідок зростання продуктивності праці та технічного прогресу в галузях, де їх виробляють[1], пов'язане з втратою доцільності використання застарілих основних виробничих фондів через появу досконаліших предметів і засобів праці (з поліпшеними технічними і технологічними параметрами).
  • Амортизація основних виробничих фондів (вартісний знос) — поступове перенесення вартості засобів праці в міру їх фізичного і морального зношування на продукцію, яку виготовляють з їх допомогою, та на надані послуги[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в ДСТУ 2962-94 Організація промислового виробництва. Облік, аналіз та планування господарювання на промисловому підприємстві. Терміни та визначення