Золотов Віталій Арсентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Золотов.
Віталій Золотов
Золотов Віталій Арсентійович
Ім'я при народженні рос. Виталий Арсентьевич Золотов
Народився 2 квітня 1934(1934-04-02)
пр. Сінер, Аліковський район, Чуваська АРСР, СРСР
Помер 27 березня 2021(2021-03-27) (86 років)
місто Санкт-Петербург, РФ
Громадянство Росія
Діяльність письменник, краєзнавець і громадський діяч
Alma mater Військово-морський інститут радіоелектроніки імені О. С. Попова (ВВМУРЕ)
Науковий ступінь Q28276536?
Знання мов чуваська, російська
Роки активності 1997-2023
Напрямок фольклористіка, публіцистіка
Жанр проза
Нагороди Заслужений діяч культури Чуваської Республіки (2002)

Віталій Арсентійович Золотов (2 квітня 1934 року, пр. Сінер, Аліковський район, Чуваська АРСР, СРСР — 27 березня 2021, Санкт-Петербург, РФ) — чуваський прозаїк, краєзнавець і громадський діяч.

Заслужений діяч культури Чуваської Республіки (2002). Кандидат військово-морських наук (1966), доцент, капітан першого рангу у відставці[1]. Член Спілки письменників Росії, Спілки письменників Чувашії та Спілки «Многонаціональний Санкт-Петербург»[2][3].

Дядько — Аркадій Аріс (1901—1942)  — чувашський прозаїк, критик, перекладач. Двоюрідний дядько — Ют Микола Якович, чуваський критик, фольклорист, публіцист, перекладач, редактор, громадський і партійний діяч, перший голова (1923-25 роки) Союзу чуваських письменників і журналістів, головний редактор журналів «Ялав» і «Капкӑн».

Життєпис[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Віталій Золотов народився 2 квітня 1934 року д. Синер Аліковського району Чуваської Республіки. Закінчив Військово-морський інститут радіоелектроніки імені О. С. Попова (ВВМУРЕ).

У 1951-62 роках Віталій Арсентійович служив командиром бойової частини зв'язку, начальником радіотехнічної служби підводного човна, флагманським спеціалістом радіотехнічної служби об'єднання підводних човнів Червонопрапорного Північного флоту. У 1965-1992 роках Золотов В. А. викладав у Вищому військово-морському училищі радіоелектроніки.

Віталій Золотов помер 27 березня 2021 року у Санкт-Петербурзі[4].

Творчість та громадська діяльність[ред. | ред. код]

В.А. Золотов – член Спілки письменників Чувашії, член СП Росії (з 2003 року)[5] та член Спілки «Многонаціональний Санкт-Петербург»[6].

Писав по-чуваськи в жанрі прози та публіцистики, у Санкт-Петербурзькому чуваському земляцтві перший випустив книгу рідною мовою.

У періодичній пресі Золотов працював понад 40 років.

Свою першу наукову статтю в журналі «Морська збірка» надрукував у 1962 році.

Розповіді, статті, нариси та спогади видавав у Чувашії та Санкт-Петербурзі, у журналах «Ялав», «Мідний вершник», «Невський альманах», у газетах «Хипар», «Чаш херарма», «За православ'я».

Останніми роками він пропагував творчість Н.Я. Бічуріна, архітектора П.Є. Єгорова[7]

Був членом Ради Старійшин ЧНК (2013 – 2021), був одним із керівників Санкт-Петербурзького чуваського земляцтва[6]. Складався членом СП России (з 2003 року)[5].

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина – Раїса Дмитрівна
    • Син — Алексей (1960), терапевт
      • Онук — Віталій
    • Син — Сергей (1971), радиоинженер.

Літературні роботи[ред. | ред. код]

  • «Принципам не изменили» (первое изд., написана совместно с В. Т.и А. А. Золотовыми), Шупашкар, 1998[8].
  • «Принципам не изменили» (второе изд., доп.), Чебоксары, Национальная библиотека, 1998.
  • «Тепло матери», чăвашла вырăсла, СПб, 2000.
  • «Аркадий Золотов: писатель, критик, публицист», СПб, 2000.
  • «Верность» на чув. языке, СПб, 2001.
  • «Наша семья», СПб, 2002.
  • «Никита Бичурин – востоковед, литератор, историк и педагог», СПб, 2003.
  • «Древо жизни», первая книга, на чув. языке, СПб, 2003.
  • «Древо жизни», вторая книга, на чув. языке, СПб, 2004.
  • «О школе и учителях», СПб, 2004.
  • «Древо жизни», СПб, 2005.
  • «С благоговением к родителям», СПб, 2005.
  • «Славный сын Отечества», об архитекторе Петре Егорове, СПб, 2006.
  • «Иакинф Бичурин и дело его жизни », СПб, 2006.
  • «Монах Иакинф», СПб, (В.А.Ивановпа пĕрле), 2007.
  • «Николай Яковлевич Золотов», Чебоксары, «Новое время», (написана совместно с В.Т.и А.А. Золотовыми) 2008.
  • «Золотой человек и продолжатели его дела»», Чебоксары, «Новое время», (написана совместно с В.Т.и А.А. Золотовыми), 2010.
  • «Аркадий Золотов – солдат и педагог, писатель и журналист, переводчик и критик», Шупашкар, «Новое время», (В.Т. тата А.А. Золотовсемпе пĕрле), 2010.
  • «Юратупа ырату», СПб, 2010.
  • « Наши родные в белых халатах», Чебоксары, «Новое время», (написана совместно с В.Т.и А.А. Золотовыми), 2011.
  • «Рыжик», (о братьях младших), СПб, 2011.
  • «Аннеçĕм»(Анне çинчен тăван чĕлхепе), СПб, 2011.
  • «Арсений Золотов – солдат, педагог и журналист», Чебоксары, «Новое время», 2012.

Лiтература[ред. | ред. код]

  • Виталий Арсентьевич Золотов : [писатель, краевед, 1934-2021 : некролог // Хыпар. - 2021. - 30 пуш/март. - С. 4 : сӑн ӳкерчӗк.
  • Георгиева, Н. Тавра пӗлӳҫӗ те, ҫыравҫӑ та / Н. Георгиева // Хыпар. - 2014. - 19 ака. - С. 5 : сӑн ӳкерчӗк. - (Культура).
  • Золотов, В. А. "Юратусăр пĕрлешекенсен малашлăх çук" / В. А. Золотов ; И. Семенова [калаçнă] // Чăваш хĕрарăмĕ. - 2006. - 7-13 юпа (№ 40). - С. 2.
  • Иванов, В. Тинӗс кашкӑрӗ : [Виталий Золотовӑн "Мой жизненный путь длиною в 80 лет и тысячи пройденных миль" кӗнеки ҫинчен] / В. Иванов // Хыпар. - 2014. - 3 ака. - С. 4.
  • Лукиянов, А. Ăруран ăрăва / А. Лукиянов // Коммунизм ялавĕ. - 1990. - 23 авг.
  • Павлов, В. Пирӗн ентеш - старейшинӑсен канашӗн ертӳҫи / В. Павлов // Пурнӑҫ ҫулӗпе (Элӗк р-нӗ). - 2015. - 3 ака. - С. 7.
  • Смирнова, Н. Юбилейне тӑван кӗтеспе ҫыхӑнтарнӑ : [Элӗк районӗнчи Синер ялӗнче ҫуралнӑ Виталий Арсентьевич Золотов писатель, краевед ҫинчен] / Н. Смирнова // Пурнӑҫ ҫулӗпе ( Элӗк р-нӗ). - 2019. - 12 ака. - С. 3 : сӑн ӳкерчӗк.
  • Хурлӑхлӑ хыпар : [некролог] // Пурнăç çулěпе (Элӗк р-нӗ). - 2021. - 2 ака. - С. 11 : сӑн ӳкерчӗк.
  • Чун ыратӑвӗ - пысӑк ҫухату : [Виталий Арсентьевич Золотов ҫыравҫӑ, тавра пӗлӳҫӗ ҫинчен] // Чӑваш тӗнчи = Чуваш. мир. - 2021. - 2 ака/апрель (№ 1). - С. 4 : сӑн ӳкерчӗк.
  • Васильев, Л. О Бичурине с любовью / Л. Васильев // Совет. Чувашия. - 2011. - 5 февр. - С. 3.
  • Зайцева, Е. Морской офицер, писатель, ученый / Е. Зайцева // Совет. Чувашия. - 2021. - 2 апр. - С. 4 : фот. - (Общество).
  • Золотов Виталий Арсентьевич // Энциклопедия чувашской журналистики и печати. - Чебоксары, 2014. - С.154.
  • Золотов, В. По велению души / В. Золотов // Чăваш ен. - 1998. - 31 окт. - 7 нояб. (№ 43). - С. 8.
  • И литератор, и краевед // Совет. Чувашия. - 2015. - 18 февр. - С. 3 : фот.
  • Ижеев, М. П. Династия Золотовых / М. П. Ижеев // Журналисты Чувашии. - Чебоксары, 2005. - С. 153-159.
  • Кузнецов, Г. Память о нем жива / Г. Кузнецов // За победу (Ибрес. р-н). - 2006. - 23 сент.
  • Кузнецов, Г. В. Капитан I ранга всегда первый : [Виталии Арсентьевиче Золотове] / Г. В. Кузнецов // Ҫӗнтерӳшӗн = За победу (Ибрес. р-н). - 2021. - 16 апр. - С. 9 : фот.
  • Лоскутов, Н. В. Моряк-подводник стал ученым : [о капитане 3-го ранга Виталии Арсентьевиче Золотове] // Лоскутов, Н. В. Они служили в подводном флоте : [очерки] / Н. В. Лоскутов. - Чебоксары, 2015. - С. 148-149 : фот. цв.
  • Светлой памяти Золотова Виталия Арсентьевича : [канд. воен.-мор. наук, 1934-2021 : некролог] // Совет. Чувашия. - 2021. - 30 марта. - С. 8 : фот.
  • Степанов, В. Ф. Золотов Виталий Арсентьевич / В. Ф. Степанов // Чувашская энциклопедия. - Чебоксары, 2008. - Т. 2 : Ж-Л. - С. 71.
  • Терентьев, Г. К. Золотов Виталий Арсентьевич/ Г. К. Терентьев, Л. А. Ефимов, Аликовская энциклопедия, Чебоксары, 2009. - С. 221.
  • Я родом из Чувашии": в Библиотеке национальных литератур г. Санкт-Петербурга прошел лит.-муз. фествиваль, посвящ. 85-летию со дня рождения Виталия Золотова, Чуваш. мир. - 2019. - Апр. (№ 2). - С. 4 : фот.
  • Ялгир П., Золотов В. А., Литературный мир Чувашии", Чебоксары, 2005. - С. 40.
  • Л. И. Ефимов, «Элĕк Енĕ», Аликово, 1994.
  • Силэс, Ю. Золотов Виталий Арсентьевич / Ю. Силэм //Ялав. -2004. - № 4. – С. 89.
  • А. А. Золотов, Муракаева (Золотова) Светлана Арсентьевна,
  • "Принципам не изменили", Элĕк - Шупашкар, 1998.
  • Золотов, В. Пурнӑç йывӑççи / В. Золотов; вырӑсларан Ю. Силэм куарнӑ // Ялав. – 2003. - № 2. – С. 82-85.
  • Виталий Арсентьевич Золотов // Древо жизни (от пращура Федора до наших дней – 1779 - 2005) /
  • В. А. Золотов, В. Т. Золотов, А. А. Золотов. – Синерь, Аликово, Чебоксары, СПб., 2005. – С.95-97:
  • Золотов Виталий Арсентьевич // Календарь 2009. Праздники церковные, государственные. Юбилеи и дни рождения / сост. А. А. Ананьев. – Чебоксары: Новое Время, 2009. – С. 44-45.

Нагороди, звання[ред. | ред. код]

  • Заслужений діяч культури Чуваської Республіки (2002).
  • Дійсний член Петрівської академії мистецтв (1999)
  • Почесний академік Чуваської національної академії наук та мистецтв[6].
  • Народний академік Чувашії[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Вăхăт таппи: çулсем, çынсем, сăнсем. Элӗк ен çырависем çинчен Биобиблиографи указателӗ. Элĕк, 2011
  2. ↑ Ушел от нас Человек с большой буквы Виталий Арсентьевич Золотов. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
  3. ↑ Чувашская энциклопедия
  4. ↑ Ушел от нас навсегда Виталий Арсентьевич Золотов — вечная память!
  5. ↑ а б Культурное наследие Чувашии/ Писатели : Золотов Виталий Арсентьевич
  6. ↑ а б в г Чувашская национально-культурная автономия Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 3 квітня 2022.
  7. ↑ Виталий Золотов многое сделал для своих земляков
  8. ↑ Принципам не изменили: Золотовы-ученики И. Я. Яковлева

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Золотов_Віталій_Арсентійович&oldid=42304755