Кадайський Андрій Олександрович

Кадайський Андрій Олександрович (1876(1876) – †6 лютого 1929) - начальний інтендант УГА

Народився в родині греко-католицького священика села Грушки на Товмаччині Олександра Кадайського та буковинки Анастасії Кадайської, уродженої Стефанович. Навчався в державній учительській семінарії в Чернівцях (1897 р.).

Служба в австрійській армії

Службу в австрійській армії розпочав однорічним добровольцем після закінчення навчання. В жовтні 1899 р. іменований аспірантом харчового забезпечення 95-го галицько-буковнського полку піхоти. В травні 1901 р. іменований акцесистом військового харчового забезпечення у Львові (з 1905 р. у Відні). В травні 1908 р. іменований офіціалом військового харчового забезпечення 1-го класу на складі військового провіанту у Відні (з 1911 р. у Тарнові). В травні 1912 р. переведений по службі з Тарнова в Чернівці як офіціал військового харчового забезпечення на складі військового провіанту.

Навчався на адміністративних військових курсах у Військовій академії у Відні. В серпні 1914 р. іменований старшим офіціалом військового харчового забезпечення (військовий ранг, прирівняний до капітана) на складі військового провіанту в Чернівцях. Був керівником військового корпусного провіантного складу в м. Коломия.

З березня 1915 р. - старший офіціал військового харчового забезпечення, начальник кавалерійської колони харчового забезпечення №4.

Нагороджений:

- Золотим хрестом заслуги з короною на стяжці медалі за мужність (березень 1915 р.);

- лицарським хрестом ордену Франца-Йозефа І з правом носіння військової декорації (травень 1916 р.);

- військовим хрестом Карла, пропам’ятним хрестом (1912-13 рр.);

- бронзовою пропам’ятною медаллю для збройних сил.

Служба в УГА

Після розвалу Австро-Угорської монархії став на службу в українську армію як сотник інтендант УГА при Державному Секретаріаті Військових Справ. На інтендантів при ДСВС покладався обов’язок забезпечувати армію необхідним майном на території тилу ЗУНР. 01.03.1919 р. іменований отаманом інтендантури при ДСВС.

В червні 1919 р. під час Чертківської офензиви належав до старшин, закріплених за Диктатором ЗУНР і був приділений до військовового економічно-адміністративного відділу як отаман-інтендант харчових справ.

При відвороті УГА за Збруч з повною самопожертвою оберігав міст через Збруч під Окопами-Козачівкою, рятуючи українську армію від знищення.

Начальний інтендант УГА, першим очолював інтендантуру УГА на Наддніпрянщині до осені 1919 р. Не отримуючи приобіцяних кам’янецьким урядом коштів на утримання 85-тисячної УГА, зумів організувати постачання армії на базі конфіскованих у поміщиків збіжжя та цукру, які залишилися після більшовиків.

Як високопрофесійний інтендант продовжував службу в органах постачання УГА аж до остаточної катастрофи армії в 1920 р. В реорганізованій на початку 1920 р. ЧУГА очолював головну інтендантуру колишньої НКГА, осідок якої містився в м. Балта.

Аж до 1921 р. залишалися в Одесі, живучи на нелегальному становищі в крайній нужді. Після чого з підірваним здоров'ям повернувся до Чернівців, де і передчасно помер 06.02.1929 р. Замість вінця на могилу отамана УГА Андрія Кадайського його сестра Емілія зложила пожертву в сумі 30 злотих для українських інвалідів.