Каляка Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Михайлович Каляка
Псевдонім Микола Михайлович Каляка
Народився 19 грудня 1929(1929-12-19)
м. Херсон
Помер 1 липня 2021(2021-07-01) (91 рік)
Громадянство Україна Україна
Діяльність Журналіст, прозаїк, драматург, поет
Премії Літературна премія ім. М. Куліша 2007, Всеукраїнська літературна премія ім. Яра Славутича 2013

Микола Михайлович Каляка — журналіст, прозаїк, драматург, поет, член Національної спілки письменників України, член Спілки журналістів України[1].

ЖИТТЄПИС[ред. | ред. код]

Народився 19 грудня 1929 року в Херсоні у робочій родині. Рано залишився без батька, який трагічно загинув, коли хлопцю було вісім років. Під час окупації міста у період Другої світової війні був вивезений до Німеччини.

Кінець 1944 року перебував в австрійському концтаборі.

1945 — звільнений з неволі.

Після звільнення повернувся до рідного міста. Працював на заводі ім. Куйбишева слюсарем.

1948—1953 — перебував на Крайній Півночі, в суворих умовах вічної мерзлоти, будував транссибірську залізницю Салехард-Ігарка. Саме там починає писати вірші російською під псевдонімом Малорос.

1958 — отримав середню освіту. Професійний суднобудівник, брав участь у будівництві першого океанського велетня-танкера «Херсон». В цей період поєднує роботу корабела та журналіста — був керівником робкорівського поста на заводі, член редколегії обласної газети «Наддніпрянська правда», редактор газети «Судостроитель».

1961 — лауреат Обласної журналістської премії.

1964 — член Спілки журналістів України.

1987 — один з засновників літературного клубу «Елінг». Редактор та керівник літературного альманаху «Елінг»[2].

2002 — член обласної організації Національної спілки письменників України.

2007 — отримав літературну премію ім. М. Куліша за книгу «Рукопис знайдено в каюті Ушакова».

2013 — лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Яра Славутича.

ТВОРЧІСТЬ[ред. | ред. код]

Любов до українського слова у Миколу Каляку закладено ще з дитячих років, коли його мама залучила до читання безсмертних творів Тараса Шевченка. В зрілому віці автор не зрікся своїх уподобань і переконань, та досліджував Шевченківський слід на теренах Херсонщини, у творчості інших письменників. За багато років досліджень з'явилися шевченкознавчі довідники: 1997 рік — «Шевченко і Херсонщина»; 1999 рік — «Великі слова — велика сила»[3].

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК[ред. | ред. код]

  • 1993 — Гуморески з херсонських стапелів «Не смішно», оповідання «Херсон не забуде», документальний нарис з історії корабельного краю «Довічний хрест»;
  • 1994 — Збірка оповідань «Грот-щогла»;
  • 1996 — Оповідання «Моє перше кохання»;
  • 1997 — Смішні оповідання для малят «Звідки береться туман?», довідник «Шевченко і Херсонщина» (Історія. Люди. Долі.);
  • 1998 — Збірка творів «Без тебе мені бракувало б повітря»;
  • 1999 — Довідник «Великі слова — велика сила» (Крилаті слова Т. Г. Шевченка); «Шевченко і Херсонщина. Жива історія Наддніпрянського краю»;
  • 2000 — Збірка оповідань «Портрет на замовлення»;
  • 2001 — Збірник п'єс «Драматургія» (у двох книгах), п'єси «Я вас любив» (Про любов Олександра Пушкіна до графині Собалевської);
  • 2007 — Художньо-мемуарний роман «Рукопис знайдено в каюті Ушакова» (твори з п'яти книг);
  • 2008 — Роман-пам'яті «Осокори пам'ятають все», біографічний нарис «Родовід ведемо з Херсона» (історія Херсонського суднобудівного заводу);
  • 2002—2008 — Організував і видав вісім випусків альманаху «Елінг»;
  • 2009 — Довідник у двох томах «Літературна лоція Херсонщини (XVII — початок ХХІ століття)»;
  • 2016 — Роман «Відлучені»

ЖУРНАЛІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ[ред. | ред. код]

Починав як робкор газети «Судостроитель», яка виходила на Херсонському суднобудівному заводі. Інколи публікувався під псевдонімом — Малорос. Замальовки, нариси, статті про людей невтомної праці, про друзів-суднобудівників друкується в «Судостроителе», а згодом в газеті «Наддніпрянська правда». Редагує цехові стіннівки «Достройщик», «Обличитель».

В кінці 50-х років входив до складу редколегії багатотиражці.

1960 — отримав премію за нарис «Здрастуй, майбутнє!» у конкурсі на найкращий документальний твір в обласній газеті.

1960—1961 роках нагороджений почесними грамотами, як член редколегії.

1962 — призначений керівником робкорівського поста обласної газети «Наддніпрянська правда» на Херсонському суднобудівному заводі.

Він пише розповіді про Олександра Пушкіна, Михайла Лєрмонтова, Миколу Чернявського, Софію Русову, Зінаїду Тулуб, Михайла Нечитайла-Андрієнка та інших.

1987 — один з засновників літературного клубу «Елінг».

БІБЛІОГРАФІЯ[ред. | ред. код]

  1. Без тебе мені бракувало б повітря: зб. творів. — Херсон: Айлант, 1998. — 137 с.
  2. Великі слова ­ велика сила: довід. — Херсон: Айлант, 1994. — 138 с.
  3. Звідки береться туман? : смішні оповідки: для дошк. i мол. шк. віку / худож. О.Журба. — Херсон: Пілотні школи, 1997. — 16 с. : ілюстр.
  4. Літературна лоція Херсонщини (ХІІ ­ початок ХХІ ст.): довід. / ред. Вік­ Кошовий.­ Херсон: Просвіта, 2009. ­ 260 с.
  5. Моє перше кохання: оповід. / ред. М.I. Братан. — Херсон: Чиста криниця, 1996.– 32 с.
  6. Одеська площа: оповід. і п'єси. ­ Херсон: Судостроитель, 1995. — 15 с. 7. Повінь 1953 : оповід. // Білий берег: укр. проза Херсонщини кінця ХХ — початку ХХІ ст. / ред. : В.Піддубняк [та ін.].­ Херсон: Наддніпряночка, 2009.­ С.131­38. Рукопис знайдено в каюті Ушакова: зб. творів . ­ Херсон, 2007. ­ 266 с.
  7. Херсон не забуде: оповід. : до 50­річчя визволення України від німецько­ фашистських загарбників. ­ Херсон: Судостроитель, 1993. ­ 16с.
  8. Шевченко i Херсонщина: історія, люди, долі… / рец. I. Немченко. — Херсон: Вета­Поліпринт, 1997. ­ 64с. : ілюстр.

Твори для дітей[ред. | ред. код]

  1. Не злякається; У дусі часу; За стільки років; Як у житті; Нічого не говорив: [гуморески] // Малючок Степовичок: антол. дит. л­ри Херсонщини / упоряд. А.Крат. — Херсон: Айлант, 2004. ­ С.24­25.

Про автора[ред. | ред. код]

  1. Микола Каляка — путівник життя і творчості: Миколі Калякі — 70 : буклет / гол. ред. Л. Марченко. — Херсон: ред. «Степ» (друк «Скіфія»), 2000. — 1 арк.
  2. Брусилова, А. Б. Писатели пополнили ряды лауреатов [о вручении обл. лит. премии им. Н. Кулиша Н. Каляке за кн. «Рукопис знайдено в каюті Ушакова»] / А. Брусилова // Голос Украины. — 2008. — 26 февр. (№ 37). — С. 10.
  3. Микола Калака // Білий берег: укр. проза Херсонщини кінця ХХ — початку ХХІ ст. / ред.: В.Піддубняк [та ін.]. ­ Херсон: Наддніпряночка, 2009.­ С.130.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Микола Каляка: коротка біографія // Білий берег. — Херсон: Наддніпряночка, 2009. — С. 130
  2. Микола Каляка // Письменники України: біобібліографічний довідник. — К. : Український письменник, 2006. — С. 163
  3. Миколі Каляці — 70 : путівник життя і творчості // Херсон: ПП «Скіфи», 1999. — 2 с.
  4. Насті М. Літературний клуб «Елінг» // Джерела. — 2008. — № 11-12
  5. Піддудник В. Грудневими морозами гартованний: М. Каляці — 65 // Свобода. — 1994. — № 6
  6. У Національній спілці письменників України // Літ. Україна. — 2002. — № 38
  7. Щерба Т. Херсонська організація НСПУ // Обласні організації Національної спілки письменників України. — К. : Укр. письменник, 2006. — С. 222

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Каляка Микола Михайлович. nspu.pro.kherson.ua. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018 року.
  2. ↑ Літературні студії. art.lib.kherson.ua. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018 року.
  3. ↑ Шевченкіана Миколи Каляки. prosvita-ks.co.ua. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018 року.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каляка_Микола_Михайлович&oldid=41071184