Карадаг (Караман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карадаг

37°23′57″ пн. ш. 33°08′49″ сх. д. / 37.399400000028° пн. ш. 33.14711000002777297° сх. д. / 37.399400000028; 33.14711000002777297Координати: 37°23′57″ пн. ш. 33°08′49″ сх. д. / 37.399400000028° пн. ш. 33.14711000002777297° сх. д. / 37.399400000028; 33.14711000002777297
Країна  Туреччина
Тип гора
Висота 2288 м
Карадаг. Карта розташування: Туреччина
Карадаг
Карадаг
Карадаг (Туреччина)
Мапа
CMNS: Карадаг у Вікісховищі

Карадаг (тур. Karadağ) — згаслий вулкан у Туреччині. Розташований на півночі провінції Караман, біля межі з провінцією Конья, на північ від міста Караман. Висота 2271 м над рівнем моря[1]

Близько століття тому у кратері було кратерне озеро, яке тепер висохло. Вулкан має конічну форму з діаметром бази 15 км.

Маденшехрі[en]. Храм № 1. Вид з північного сходу

На північний захід від вулкана знаходиться неолітичне поселення Чатал-Хююк. На північних схилах гори розташована група древніх поселень Бінбір-Килісі[en] (тур. Binbirkilise - «тисяча і одна церква») - один з найвідоміших монастирських комплексів Малої Азії, поряд з печерними поселеннями Каппадокії [2]. Сучасна село Маденшехрі[en] [1] ідентифікується як розташування міста Барата, де в IV-XII ст. знаходилися епископія, і на верхньому поселенні - притулок Деглі (тур. Değle). Також на Кара-Дазі збереглися хетські скельні статуї, декілька храмів, побудованих на піках гори, та декілька середньовічних укріплень[3]. За пізньої античності гора називалася Боратінон (лат. Boratinon)[2].

Насипний пагорб Керті-Хююк[pl] на схід від Карадага в 1956 році був ототожнений з містом Дервія[en], яке апостол Павло відвідав під час своїх першої і другої місіонерських подорожей. В 1964 році місце розташування Дервія було визначено ще точніше - це Деврі-Сехрі (тур. Devri Şehri), за 4 км на південний схід від Керті-Хююка[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Аркуш карти J-36-91 Хотамыш. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1975 р. Видання 1981 р. (рос.)
  2. а б Мантова, Юлия Борисовна. Путешествия в византийской агиографии IX-XII вв. : особенности художественного воплощения : диссертация кандидата филологических наук : 10.02.14 / Место защиты: Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. — М., 2015. — С. 34. — 163 с.
  3. Беляев Л. А. Бинбир-Килисе. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. V. — С. 216-217. — ISBN 5-89572-010-2.(рос.)
  4. Дервия // Библейская энциклопедия Брокгауза / Фриц Ринекер; Герхард Майер; Александр Шик, Ульрих Вендель. — М.: Christliche Verlagsbuchhandlung Paderborn, 1999. — 1226 с.}