Катерина Корнякт
Катерина Корнякт (пол. Katarzyna Korniaktówna; бл. 1585 — після 1633[1]) — донька нобілітованого львівського патриція грецького походження Костянтина Корнякта й Ганни Вацлавни Дідушицької.
Народилась в конфесійно змішаному шлюбі: батько дівчини був православним, а мати — католичкою, тож за поширеною тоді практикою була охрещена у вірі останньої[2]. В молодості була заручена із шляхтичем Миколаєм Чурило, однак останньої миті брат Костянтин зірвав їхнє одруження, маючи на прикметі кращу партію. Як наслідок, Чурило затіяв судовий процес, домагаючись відшкодування 30 тисяч злотих — саме стільки йому мали внести посагу[3].
У 1608 чи 1609[4] році з жінкою побрався троцький воєвода Олександр Ходкевич, — попри гостре невдоволення своєї родини. Дітей пара не прижила; Феліціян та Єфросина, яких польська дослідниця Ілона Чаманська приписала Катерині, насправді належать першій дружині Ходкевича — Євфимії Сененській, підкоморянці львівській.
В 1626 Корнякт овдовіла і наступного року вийшла заміж за кн. Костянтина Вишневецького, принісши з собою село Миш, успадковане від Ходкевича[5]. На той час жінка була вже немолода, дітей з Вишневецьким не мала, а натомість опікувалася пасербицею.
Остання звістка про Катерину датується 1633 роком, коли разом з Костянтином отримала повторний консенс на викуп кам'янського староства, цього разу в Опалінських.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Князі Вишневецькі / І. Чаманська та ін. ; під наук. ред. І. Тесленка. — Київ : Балтія-Друк, 2016. — С. 14. — ISBN 978-617-516-014-5.
- ↑ Яковенко Наталя. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст. — Київ : Критика, 2002. — С. 22, 77. — ISBN 966-7679-23-3.
- ↑ Łoziński, Władysław (1904). Prawem i lewem: obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. T. 2. Wojny prywatne. Lwów: nakładem księgarni H. Altenberga. с. 282-283.
- ↑ Kirkienė, Genutė (2008). LDK politikos elito galingieji: Chodkevičiai XV–XVI amžiuje. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. с. 50. ISBN 978-9955-33-359-3.
- ↑ Вінниченко О. Люди і простір навколо руського воєводи князя Костянтина Вишневецького (у світлі останнього заповіту 1641 року) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. CCLXXIV: Праці Історично-філософської секції. — 2021. — С. 113.
Джерела[ред. | ред. код]
- Czamańska, Ilona (2007). Wiśniowieccy: Monografia rodu. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie. с. 161-162. ISBN 978-83-7177-229-0.
- Anusik, Zbigniew (2009). O książętach Wiśniowieckich i czasach, w których żyli. Suplement do monografii rodu. Przegląd Nauk Historycznych. 8 (2): 197.