Лисенко Конон Іванович
| Лисенко Конон Іванович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
16 (28) січня 1836[1] Курськ, Російська імперія |
| Помер |
16 (29) липня 1903[1] (67 років) Курськ, Російська імперія[1] |
| Поховання | Смоленське православне кладовище |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Mining Engineers Corpsd |
| Діти | Лисенко Софія Кононівна |
Лисенко Конон Іванович (16 [28] січня 1836, Курськ — 16 [29] липня 1903, Курськ) — професор Санкт-Петербурзького гірничого інституту, нащадок українського старшинського роду Лисенків, генеалогія якого простежена до 17 ст.[2]
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1856 році Конон Іванович закінчив Інститут корпусу гірничих інженерів в Петербурзі. Вважав себе учнем хіміка М. М. Соколова (1826 — 1877). Саме це знайомство визначило його напрямок як хіміка. Після закінчення інституту працював у Гірничому департаменті і на Монетному дворі (1856—1860), потім навчався за кордоном — в Гейдельберзькому університеті в Німеччині (1860) і в Вищій нормальній школі в Парижі (1861). У 1862 почав викладати в Петербурзькому гірничому інституті. У 1867 отримав звання професор, а в 1888 — заслужений професор. 16 серпня 1891 вийшов у відставку з причини майже повної глухоти. У 1869—1873 редактор «Гірничого журналу». Був почесним членом Імператорського технічного товариства, де був головою першого хімічного відділу (1877—1888) і деякий час завідував лабораторією товариства і Імператорського мінералогічного товариства. Також був дійсним членом Російського Хімічного Товариства при Санкт-Петербурзькому університеті і одним з його засновників.
Походив з полтавської шляхти, кількаразово відвідував бакинські промисли, консультував провідних нафтових промисловців та інженерів (був ревнителем свердловинної технології видобутку), написав одну з перших у світовій науковій літературі монографію «Нафтове виробництво» (СПб., 1876 р.), яка слугувала практичним довідником високої інженерної культури, провідником нових прогресивних ідей у нафтовій галузі.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник. — Харків–Київ, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»: ФОП Халіков Р. Х., 2019. — 302 с. ISBN 978-617-7565-25-2
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
- «Горный журнал», 1903, т.4, № 10, С. 114—121. [Архівовано 18 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- Санкт-Петербургский горный университет о Лисенко К. И.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г http://elib.uraic.ru/bitstream/123456789/6011/1/gorn_mag_1903_10.pdf
- ↑ рід Лисенків походить від козацького ватажка Вовгури Лиса ("сильний, як Вовк і хитрий як Лис"), сподвижника Максима Кривоноса, страченого вояками Вишневецького під Лубнами. Його онук, Іван Якович Лисенко (нар. до 1633 року – помер 25.11.1699); полковник, генеральний осавул, наказний гетьман – отримав дворянські та майнові права Універсалом гетьмана Д. Многогрішного у 1671 році. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.