Користувачка:Інна Курбатова/Чернетка
Реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення здоров’я, функціонального стану і працездатності організму, порушених хворобами, травмами, фізичними, хімічними та соціальними чинниками. Всесвітня організація охорони здоров’я дає дуже близьке до цього визначення реабілітації: «Реабілітація є сукупністю заходів, покликаних забезпечити особам з порушеними функціями внаслідок хвороб, травм та уроджених дефектів, пристосування до нових умов життя в суспільстві, де вони мешкають». Відповідно до визначення ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров`я), реабілітація є процесом, спрямованим на надання всебічної допомоги хворим та інвалідам для досягнення ними максимально можливої при даному захворюванні фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності. Іншими словами, мета реабілітації - це досягнення у відповідні терміни та з мінімальними витратами для здоров’я відновлення порушених функцій людини ( параметрів багаторівневого гомеостазу), ії пристосування (адаптації) до навколишнього середовища та участі в соціальному житті з колишніми або зміненими в зв’язку з хворобою соціальними функціями.
Медична Реабілітація - наука оптимізації порушених параметрів гомеостазу через вплив на компенсаторно-пристосувальні процеси. Медицина, як наука про здоров'я, вирішує дві основні задачі - попередження захворювань, а також їх лікування та профілактику рецидивів. Для цього вона вивчає людину в стані здоров'я та при розвитку патології. Відновлення здоров'я хворого досягається за допомогою комплексного використання різних засобів, спрямованих на максимальне відновлення порушених фізіологічних функцій організму (багаторівневого гомеостазу), а вразі неможливих здобутків - розвитком компенсаторних і замісних функцій організму. Стратегія медичної реабілітації полягає в досягненні довголіття людини, для чого розроблюються спеціальні програми.
Медична реабілітація сприяє виходу з хвороби із мінімальними втратами для здоров'я. Під терміном "медична реабілітація" у вітчизняній науковій літературі розуміють відновлення (реабілітацію) фізичного і психологічного статусу людей, шляхом корекції порушених параметрів багаторівневого гомеокінезу, внаслідок захворювання або травми.
Основу медичної реабілітації становлять діагностичні та лікувальні заходи. Лікар реабілітолог повинен визначити реабілітаційний діагноз поряд з клінічним, що дозволить обгрунтовано проводити хірургічне, консервативне, а також медикаментозне лікування (адаптаційна фармакотерапія). Медична реабілітація застосовує лікувальне харчування, клімато- і бальнеотерапію, лікувальну фізкультуру (кінезотерапію або фізичну реабілітацію), фізіотерапію, гомеопатію, в стаціонарних і (або), амбулаторних умовах. Медичні заходи неодмінно входять до комплексу реабілітаційних заходів, але є далеко не єдиними, щоб в повному обсязі вирішити покладені на реабілітацію завдання.
Вважається, що реабілітаційний напрямок в медицині почав розвиватися з кінця 60-х років XX ст., і розглядався спочатку як складова лікувального процесу. Проте, видається більш логічним і за змістом, і за формою розглянути протилежну думку, що медикаментозна терапія - це складова частина реабілітації. Відбувається формування окремої самостійної науки «Медична реабілітація» з власними методами діагностики, лікування і профілактики. Базовим поняттям (ключовими словами) цієї науки виступають "вегетативний паспорт хворого", що відображає генотип людини, "багаторівневий гомеостаз і адаптація", як досліджувані і коригуємі явища.
Психологічний аспект реабілітації - корекція психічного стану пацієнта (нормалізація психоемоційного статусу, лікування соматогенії, а також формування його раціонального ставлення до лікування, лікарських рекомендацій, виконання реабілітаційних заходів. Необхідно створити умови для психологічної адаптації хворого до життєвої ситуації, яка змінилася в наслідок хвороби. Лікування психогеній, також соматогенно обумовлених (соматогенії), вимагає обов'язкової медичного освіти. Цим повинен займатися реабілітолог - психотерапевт. Психологи та інші особи, які не мають вищої медичної освіти можуть залучатися до медичної реабілітації психо- і соматогеній тільки в ролі помічників лікаря, без повноважень в постановці діагнозу і призначення лікування. Типи соматогеній жорстко детерміновані з формою вегетативної дисфункції («вегетативним паспортом» хворого). У ваготоніків формуються, як правило, тривожно-депресивні стани, що вимагають психостимулюючих заходів. Для симпатотоніків властива схильність до розвитку паніко-фобічних реакцій, які усуваються за допомогою седативної терапії.
Професійний (виробничий) аспект реабілітації - вирішення питань працевлаштування, професійного навчання та перенавчання, визначення працездатності громадян. Цей вид реабілітації передбачає відновлення теоретичних знань і практичних навичок за основним фахом до рівня знань і навичок, необхідних для виконання на належному рівні професійної діяльності за раніше набутою спеціальністю, або навчання нової спеціальності відповідно до фізичних і психічних можливостей.
Соціально-економічний аспект реабілітації - повернення потерпілому економічної незалежності і соціальної повноцінності. Це відновлення, а при неможливості, створення нового прийнятного для конкретної людини положення в родині, колективі або в соціумі великого масштабу. Наведені завдання вирішують не тільки медичні установи, але й органи соцзабезпечення. Тому реабілітація - багатогранний процес відновлення здоров'я людини та ії реінтеграції до трудового і соціального життя.
Всі види реабілітації важливо розглядати в єдності і взаємозв'язку. Разом з тим в нашій країні немає єдиної служби, яка б забезпечила комплексність та ефективність реабілітаційних заходів. Зазначені аспекти реабілітації відповідають трьом класам наслідків хвороби:
1) медико-біологічним, які полягають у відхиленнях від нормального морфофункціонального статусу (порушення параметрів багаторівневого гомеокінезу в наслідок дезатаптаціі);
2) втрати або зниження працездатності в різних значеннях цього слова (фізична дезадаптація з певним ступенем порушення функції);
3) соціальної дезадаптації, тобто порушення зв'язків з родиною і суспільством (формування психо- і соматогеній), що вимагають роботи психотерапевта і психолога. Одужання хворого після перенесеного захворювання і його реабілітація зовсім не одне і теж, оскільки крім відновлення здоров'я пацієнта, необхідно відновити і його працездатність, соціальний статус, усунути соматогенії, і в кінцевому підсумку, повернути людину до повноцінного життя в родині та суспільстві, запобігти виникненню рецедиву або нового захворювання.
Концепція розвитку медичної реабілітації повинна виходити з теоретичного базису охорони здоров'я людини, грунтуючись за принципами, що декларують її як лікувальний процес, а немедикаментозне лікування - як інтегральну частину профілактики і базисного лікування захворювань. З цієї точки зору Медична реабілітація розглядається як диференційована етапна система лікувально-профілактичних заходів, які забезпечують цілісність функціонування організму та підтримування параметрів багаторівневого гомеокінезу і, як наслідок, повне відновлення здоров'я хворого до оптимального рівня працездатності за допомогою поєднаного послідовного і спадкоємного застосування методів фармакологічної, хірургічної, фізичної і психофізіологічної дій на функціонально або паталогічно змінені клітини, органи і регуляторні системи організму.
- ↑ Сокрут , Яблучанский, В.Н., Н.И. (2015). Медицинская реабилитация (русский) . Славянск: "Ваш имидж". с. 576. ISBN 978-966-__-__-_.
{{cite book}}
: Перевірте значення|isbn=
: недійсний символ (довідка)