Користувач:Єва Адалін/Мінська ратуша

Мінська міська ратуша — адміністративний будинок у центральній частині Мінська, на Високому Ринку, побудована у 1600 році.^[1] На ратушній вежі знаходився годинник, що для того часу було великою цінністю.

До скасування російською владою магдебурзького права для Мінська (14 травня 1795) в ратуші проходили засідання органу мінського самоврядування — магістрату або ради, у приміщенні зберігалися еталони одиниць ваги та об'єму.

Історія[ред. | ред. код]

В будівлі розміщувалися магістрат, суд, архів та ін, в 1830-х рр. музична школа. У 1844 році приміщення пристосоване під театр, що працював в 1844-1851 рр. Тут показувалися драматичні і музичні вистави російською, польською та українською мовами постійних міських антреприз Я. Хелмиковского, В. Вержбицького, В. Дроздовського. У листопаді 1848 р. тут вперше в Білорусі поставлена п'єса М. Гоголя «Ревізор». Фойє, зал і ложа театру були розписані міським декоратором В. Кураткевичем^[2].

У сквері, прилеглому до ратуші, свого часу стояв пам'ятник Олександру II, встановлений в січні 1901 р. (демонтований після революції 1917 р.).

Результати археологічних розкопок[ред. | ред. код]

У ході археологічних розкопок останньої третини XX століття були виявлені фундамент, частина стін, постамент від портика головного фасаду, що достовірно виявило місце розташування ратуші і її натуральні розміри. Знахідки з культурного шару становили кахлі, фрагменти посуду, черепиця. Були знайдені мушкетні кулі і кілька кам'яних і залізних ядер: це може бути пояснено тим фактом, що в будівлі ратуші засідав суд, який розглядав цивільні і кримінальні справи. Фрагмент підлоги, викладений бруківкою, дає підстави вважати, що саме там знаходилась гауптвахта^[3]. Були знайдені фрагменти печі XVII ст., прикрашеної кахлем з рослинним орнаментом. Встановлено, що стіни будівлі були зведені на порожньому місці, з використанням техніки змішаної кладки. Вікна були засклені круглим зеленим склом і вставлені в металеві палітурки, дах покривала плоска черепиця, пізніше замінена на хвилясту.^[4]

Архітектура[ред. | ред. код]

В кінці XVIII ст. ратуша перебудована в стилі класицизму (арх. Ф. Крамер). Прямокутна будівля була вкрита пологим дахом. На головному витягнутому фасаді значно виступала центральна частина з тримаршовими сходами, яка завершувалася четвериковою вежею, вкритою напівсферичним куполом зі шпилем. Центральна частина і торці будівлі були оформлені 4-колонними іонічними портиками, мали по дві додаткові колони.

Декоративне рішення будівлі доповнювалося кованими огорожами балконів в портиках і на вежі^[5].

Відновлення будівлі[ред. | ред. код]

Ідея відновлення ратуші з'явилася в 1980 році.^[6] Проект відновлення історико-культурної цінності заснований на наукових дослідженнях: на вивченні автентичних креслень, малюнків, документів, знайдених в архівах Вільнюса, Варшави, Санкт-Петербурга, Москви. Результати археологічних розкопок 1978 і 1988 роках істотно доповнили відомості про знищену пам'ятку архітектури.^[7]

У 2002 році на визначеному за даними археологічних розкопок місці розпочалися роботи з відновлення пам'ятки архітектури. Роботи вели будівельний трест № 1 та ВАТ «Старий Мінськ», архітектор Сергій Багласов; в ході робіт використовувалися білоруські матеріали. Внутрішнє планування будівлі не скопійовано повністю, однак в процесі відновлення постаралися зберегти її найбільш цінні елементи. Товщина стін, як і у колишнього будови, півметрова^[8].

Будівля була здана в експлуатацію в кінці 2003 року. У лютому 2004 року ратуша була відкрита для відвідувачів, а 4 листопада 2004 року відбулося її урочисте відкриття.

Сучасна ратуша Мінська[ред. | ред. код]

Сьогодні на першому поверсі будівлі розміщені виставкові зали для експозиції музею Мінська. У великому експозиційному залі встановлено макет історичного центру Мінська початку XIX ст. під скляним куполом. На другому поверсі ратуші, де колись розташовувався магістрат, розташовується зал для прийому почесних гостей і наради. Прилягає до будівлі сквер також був реконструйований: він набув вигляду, який мав на початку XX ст., за виключенням відсутнього пам'ятника Олександру II, який був знесений під час революції. Сквер перетинається двома овальними алеями, уздовж яких висаджені пірамідальні тополі, по його периметру стоять чавунні ліхтарі, лавки в ретро стилі, є пішохідні доріжки.

На башті з флюгером заввишки 32 метри встановлені годинник і герб міста. Щогодини куранти відбивають фрагмент мелодії (19 секунд приспіву) з «Пісні про Мінськ» композитора Ігоря Лученка.

Тут проходять різні заходи столиці. У ратуші відкриваються Дні міста, а на самому святі біля її стін виступають музичні колективи, приймаються почесні гості столиці.