Пам'ятка архітектури

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Настінна дошка, якою в Україні позначають будівлі — пам'ятки архітектури
Залишки візантійського храму Св. Софії, м. Трабзун, Туреччина

Пам'ятка архітектури — один із різновидів пам'яток культури, високохудожній архітектурний твір, збудований у минулі історичні періоди. Хронологічна дистанція має складати понад 40—50 років від сучасного моменту, споруда повинна оцінюватися передовсім з точки зору співвідношення просторів і мас, мистецького вирішення екстер'єру та інтер'єру[1].

Війни, зміни державних кордонів, релігійний фанатизм не сприяли збереженню пам'яток історії і культури. Руйнівні і антигуманні тенденції в 20 столітті набули міці природних лих. Необхідність захисту історико-культурного надбання відбилася в міждержавних і міжнародних угодах — так, у 1972 році Генеральна конференція ЮНЕСКО оприлюднила прийняту «Конвенцію про охорону всесвітнього культурного і природного надбання». Реєстри пам'яток архітектури існують в різних країнах, в тому числі в Україні.

Архітектурні пам'ятки у законодавстві України[ред.ред. код]

Ратуша в місті Бучач, пам'ятка архітектури 18 ст.

Архітектурними пам'ятками є:[2]

  • Історичні — будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
  • Об'єкти монументального мистецтва — твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);
  • Об'єкти архітектури — окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів; { Абзац п'ятий частини другої статті 2 в редакції Закону N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }
  • Об'єкти містобудування — історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей.

Класифікація[ред.ред. код]

За статусом архітектурні пам'ятки поділяють на

  • місцевого значення
  • національного значення
  • міжнародного значення
  • невиявлені, але гідні статусу пам'ятки.

Три перші категорії підлягають обліку і державній охороні. Невиявлені, але гідні статусу пам'ятки — постійно поповнюють списки (переліки) перших трьох категорій. Статус пам'ятки архітектури отримують споруди як сивої давнини (Акрополь, Теотіуакан, Боробудур), так і нестарі споруди (Нотр-Дам-дю-О або каплиця Роншан Ле Корбюзьє)в залежності від унікальності і впливу на мистецьку ситуацію.

Статус пам'ятки архітектури може отримати об'єкт, незалежно він попередньої функції (сакральної, військово-оборонної чи цивільної, житлової, торговельної). Пам'ятка архітектури завжди має унікальні якості завдяки неповторності форм, інженерної конструкції, обробки будівельних матеріалів, їх комбінації чи використання, декору (мозаїка, рельєф, фреска, ліплення тощо).

У Державному реєстрі нерухомих пам'яток України значна кількість пам'яток містобудування одночасно є також пам'ятками містобудування, окремі — також пам'ятками історії[3].

Невиявлені, але гідні статусу пам'ятки[ред.ред. код]

Собор Спаса Преображення, Чернігів.

Стан ще не виявлених пам'яток, найбільш загрозливий. Наприклад, у турецькій провінції в бур'янах знайшли руїни візантійського християнського храму. За турецькою назвою сусіднього селища християнський храм отримав назву Дере-Агзи, бо науковці не знайшли ані описів храму, ані його грецької назви. Обміри руїн довели, що невідомий храм немалий (довжина − 39 м, завширшки — 21 м, діаметр куполу — 8 м, висота храму — 20 м). Зробили папку і поставили на полицю.

Але порівняння планів храму Дере-Агзи і Спаса Преображення 11 століття у місті Чернігів довело їх надзвичайну схожість, як і декор з гранчатих напівколон у два яруси, який мають

м. Валенсія.
  • Неа Моні на острові Хіос,
  • вівтарна частина собору Сан Марко, Венеція
  • собор Спаса Преображення 11 століття, Чернігів.

Майже втрачена пам'ятка Дере-Агзи довела тривалу архітектурну традицію у різних кінцях християнських земель, її спільне коріння і велич амбіцій замовників і будівельників у Чернігові, що бажали мати відомі зразки на власній батьківщині.

Загрозливий стан мають навіть відомі пам'ятки, насамперед дерев'яні. Вкрай поганим недоліком для дослідників дерев'яної архітектури є відсутність у старих дерев'яних споруд підмурків і фундаментів. Наявність стрічкового типу фундаментів в кам'яній архітектурі дає можливості відновити план споруди навіть після зникнення будови в стародавні часи. Дерев'яна архітектура без підмурків зникає назавжди. Свої обмеження вносила і велика пожежонебезпека. Дерев'яні споруди добре горять, що небезпечно як в воєнні, так і мирні часи, в часи посух.

Тому збереження стародавніх зразків дерев'яних споруд повинно робитися негайно в скансенах чи музеях просто неба. Стародавні зразки підлягають обов'язковому опису, замалюванню, фотографуванню тощо. Кількість вже існуючих музеїв дерев'яної архітектури для їх рятування — недостатня.

Пергамський вівтар, повномасштабне відтворення пам'ятки, Берлін.

Біля звільнених від землі залишків античного міста Херсонес у Криму мешканці міста побудували заводик по перепаленню мармурових і вапнякових брил на вапно. Це було дешевше, ніж везти вапно для будівництва з інших місць. Вапняковим печам заводу ми зараз «завдячуєм» монотонному вигладу споруд Херсонесу, що збіднів у порівнянні з античними залишками міст в Африці, Сирії, Греції. Розкопки в Херсонесі роками були джерелом пограбувань і вивозу античних надгробків, капітелей середньовічних храмів, кошьовних археологічних знахідок. Серед вивезеного в Імператорський музей

Роками перепалювали античні залишки в Туреччині, серед яких були і залишки храмів і барельєфів Пергаму (Пергамський вівтар). У середині 19 століття інженер Карл Хуман прибув на будівництво залізниці від турецького міста Пергам до узбережжя. У місті побачив, як місцевий люд розбирав мармурові стіни і скульптури вівтаря античного міста, перевозячи до печі для виробництва вапна. Європейські освічений Хуман придбав кілька знайдених барельєфів і переслав їх в Управління берлінських музеїв. Водночас поклопотався, щоби турецький уряд заборонив переробку мармурових залишків з міста на вапно. На археологічний об'єкт прибула німецька експедиція, що вісім років досліджувала пам'ятку з правом вивозу мистецьких знахідок. Спеціально збудований Пергамський музей було відкрито у 1930 році.

Розмаїття пам'яток архітектури[ред.ред. код]

Корецький замок

Розвиток історії, мистецтвознавства, народоведення значно розширив коло пам'яток архітектури, куди в 20 столітті включені

Пам'яткою архітектури визнають також

  • наземні споруди
  • підземні об'єкти (катакомби у Римі, печерне місто Деринкуйю)
  • підводні (затоплені частини Александрії, Пірею, Херсонесу, Ольвії)

Центри та провінції[ред.ред. код]

У ході трагічних подій центри і провінції неодноразово мінялися. Столиця Кіото поступилася статусом місту Токіо, а Москва — Петербургу. Найгіршою була доля пам'яток однієї цивілізації, що опинилися на захоплених територіях іншої, цінностні чи релігійні настанови яких не збігалися і спонукали до знищення матеріальних слідів переможеної сторони (христианізація арабської Іспанії, арабізація Персії, арабізація столиці Візантії Константинополя і перетворення християнських храмів на мечеті, знищення пам'яток історії і культури іспанцями в Центральній Америці, висадження в повітря буддийських пам'ятк Баміана в Афганістані, руйнації мечетей росіянами в Криму після приєднання півострова до Російської імперії).

Греки з Македонії засновують Александрію, що матиме більше значення, ніж їх столична Пела, фінікійський Карфаген зруйнують вщент, аби перетворити згодом на римське місто, столичні у арабів Кордова і Альгамбра стали іспанськими провінційними містами.

Вілла Джуліа в Монте, арх. Віньола (1550—1555)[ред.ред. код]

арх. Віньола. 1-й внутрішній двір вілли Джулія

Уславлений Віньола разом з архітектором Бартоломео Амманаті будують віллу для папи римського Юлія ІІІ (Джуліо по італійськи, звідси і назва). Невеличка за розмірами, вілла вже справжній садово-парковий ансамбль нового типу. Побудова на єдиній вісі, строга симетрія всіх частин, підкорення терас будівлям, має підкорення симетрії і партер (сад). Знайшли своє місце в ансамблі — напівкруглі сходинки, німфей, грот, фонтан, притаманні майбутнім садам бароко. Від попередньої доби відродження цей сад узяв невеликі розміри і відокремленість від навколишнього середовища (сад приховують кам'яні стіни-огорожа). Ансамбль перекидав місток традиції від проекту Донато Браманте у дворі Бельведер (знищений) до комплексів 17 — 18 століть і далі, до 19-го.

Віньола також дав зразок перебудови фортеці бастіонного типу на ренесансний палац нового типу з садом (замок-палац Капрарола поблизу Вітербо).

Фундаменти Десятинної церкви (991—2013)[ред.ред. код]

Десятинна церква у XIX ст

Київська Десятинна церква була створена у 996 році князем Влолодимиром Святославичем і на той час була першим кам'яним християнським храмом Київської Русі а також культурним і релігійним центром княжества. Цитата з літопису: «Се даю церкви сей святей Богородице от имения своего и от моих град десятую часть. И положи написав клятьву в церкви сей, рекъ: Аще сего посудитъ кто, да будетъ проклят…» — цими словами святой князь Володимир Святославич заклав основу економічного, а також духовного розвитку княжества. У ті часи жодне питання не вирішувалося осторонь благословееня Церкви. Десятинна церква поєднувала в собі і духовну і суспільну функції.

Десятинний храм був першим Кафедральним собором на Русі. Під час правління князя Ярослава Володимировича в нього було відібрано першість кафедрального київського собору та передано побудованій у 1039 році Церкві Святої Софії, на честь зв'язку, який був встановлений зі Святою Софією Царегородською. У 1240 році Десятинну церкву було зруйновано під час монгольського вторгнення.

Нині фундаменти Десятинної церкви є національною пам'яткою і пам'яткою археології міжнародного значення.

Смоленська Одігітрія і Василь Блажений[ред.ред. код]

Церква Одигітрії, м. Вязьма, Смоленська обл.

Унікальні майстри працюють як у віддалених провінціях, так і в столицях. Дослідження церкви 17 ст. в монастирі Св. Івана Хрестителя здивувало навіть науковців. Церква Одигітрії, що несе три кам'яних шарта в одну лінію на спільному склепінні, піднесла сюрприз. І тому, що важко знайти подібну композицію(усі поруйновані, окрім російського Углича), і цеглою, і її кладкою. Була використана цегла шістнадцяти (16) різних розмірів і конфігураций в комбінації з тесаним білим каменем. Майстри зовсім відмовилися від кольорів, побіливши церкву. Грають лише її деталі і об'єми — на відміну від собору Василя Блаженого у Москві. Історик архітектури Барановський Петро Дмитрович і науковці вимушено визнали, що майстерність створення деталей і веж Одигітрії перевищила майстерність будівничих Василя Блаженого, хоча й стоїть в провінції.

Садиба Рум'янцева — Вишеньки Чернігівська область[ред.ред. код]

Садиба Вишеньки, загальний вигляд, 2009 рік

Занадто складний та чудернацький поземний план палацу в Вишеньках робить його винятком і шедевром. Встановити автора видатного творіння не вдалося, але й без того зрозуміло, що це високопрофесійний витвір креслень архітектора та архітектурної графіки взагалі. Багатьом дослідникам цей план нагадує літеру «Є» і спонукає думати, що це натяк на ім'я «Єкатерина». Палац виконаний в стилі псевдоготики, різновиду романтичної лінії класицизму. У стилі псевдоготики була вибудована і інша садиба Рум'янцева-Задунайського в селі Троїцьке-Кайнарджи. Садибу Вишеньки після закінчення будівництва відвідала імператриця Катерина ІІ під час своєї подорожі в Україну і Крим.

Садиба Вишеньки збереглась досі, станом на 2011 рік це — місцевий санаторій.

Джерела[ред.ред. код]

Залишки візантійського храму Св. Софії, м. Трабзун, фреска з символами чотирьох Євангелістів
  • «Всеобщая история архитектуры», М, 1968—1977
  • Бунин А. Н. «История градостроительного искусства», М, 1953
  • Юрченко П. Г. «Дерев'яна архітектура України», Київ, «Будівельник», 1970
  • Лясковская О. А. «Французская готика», М, 1973
  • Даркевич В.П, «Аргонавты средневековья», М, «Наука», 1973
  • «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», чотири томи, Киев, «Будівельник», 1983—1986
  • Комеч А. И. «Древнерусское зодчество конца 10 — начала 12 веков», М, «Наука», 1987
  • Саваренская Т. Ф. «Западноевропейское градостроительство 17 — 19 веков», М, Стройиздат, 1987
  • Овсійчук В. А. «Майстри українського бароко», Київ, 1991

Примітки[ред.ред. код]

  1. ПАМ'ЯТКА ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ
  2. Абзац частини другої статті 2 в редакції Закону N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010
  3. див. Перелік пам'яток культурної спадщини, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (неповна версія)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]