Користувач:Когутяк Зенко/Чернетка

На догоду поціновувачам українського слова, знавців літератури та усіх-всіляких перекінчиків (нещодавно українізованих)))

Крапанув був текстівочку-взірець - літературного стилю, геби унікуми, побачивши десь одне-два невідомих їм слівця - не вчиняли ґвалт й гвавтування на всю - укр-вікі.... ось сесе (писане ↓↓↓ нижче) є шкіц у публіцистиці із кількома літературно-художніми вкрапленнями, задля смаку та унікальності.... затямили!!!!, а тепер беріть словники й граматики та вчіть українську мову... а ще краще говоріть нею - щоднини-щогодини..... щасти

Становлення на професійні рейки

Реорганізація ліги співпала зі зміною керівництва клубу, його очільником став амбітний Даніель Кіндберг (Daniel Kindberg). Новий президент клубу запропонував повністю перейти на рейки професійного футболу та почерпнути кращі зразки в англійських лігах. Була обрана стратегія цілісного колективу (команди, адміністрації, вболівальників та спонсорів) який отримав тепер ціннісні орієнтири щодо свого становлення. Були обрані напрямки роботи дитячо-юнацьких шкіл та вибудувана сама спортивна піраміда в клубі (на кшталт англійської футбольної професійної кар'єрної драбини). І що найважливіше, почали споруджувати нову, вузько спеціалізовану футбольну арену.

Загалом, нововведення від Даніеля та його молодих тренерів однодумців давалася важко. Команді довелося переходити на нові стандарти та ще й боротися з найкращими колективами 1 Дивізіону (групи «Norra»). Суттєво зросло навантаження на гравців: вдвічі більше ігор, вдвічі довші переїзди та нові незнайомі команди-суперники. Відтак «Естерсунд ФК» перебивався в другому десятку турнірної таблиці, балансуючи поміж зоною вильоту та твердими середняками ліги (третьої, за рангом).

Спершу, в сезоні 2006 року, команду виводив на поле молодий місцевий фахівець Стефан Реґебро. Командну гру лихоманило, не було стабільного складу, що призвело до балансування на межі вильоту з ліги, а рятівне 13 місце було здобуто лише завдяки кращим показникам (7 перемог в сезоні). В провальний початок наступного сезону, 2007 року, команду ще очолював Стефаном Реґебро, тому очільникам клубу довелося поспішно шукати нового тренера.

Ще в 2006 році Даніель Кіндберг, потрапив на оглядини до Уельсу, пізніше він навів тісні бізнес-контакти з тамтешніми футбольними клубами та менеджерами. Як наслідок, в травні 2007 року уже підписаний договір співпарці між валлійським футбольним клубом «Суонсі Сіті» (місто Суонсі) та клубом «Естерсунд». Частиною угоди був перехід двох молодих гравців «Суонсі Сіті» Скотта Еванса і Керрі Моргана, на правах оренди, в клуб для отримання ігрового досвіду. А 9 липня 2007 року англійські автономісти приїхали до шведських: валійці «Суонсі Сіті» зустрілися з ємтландцями «Естерсунда» в літньому товариському матчі,приуроченому до офіційного відкриття нового клубного стадіону під назвою «Ємкрафт Арена». Переповнений стадіон, більш як 5000 глядачів, побачив поразку своєї нової команди 6 : 0. Всі ці події підштовхнули президента клубу до радикальних змін на тренерському містку.

У серпні 2007 року Нейл Макдональд, колишній менеджер футбольного клубу «Карлайл Юнайтед», а також другий тренер в футбольному клубі «Лінкольн Сіті», був призначений тимчасово виконуючим обов'язки менеджера (на 5 тижнів) і допоміг «Естерсунду» уникнути вильоту до Дивізіону 2. Тепер уже 7 перемог та 9 нічиїх дозводлили відірватися від аутсайдерів на 2 очки й посісти 11 місце.

Наступний сезон Нейл мусив повернутися до Англії, а команду взявся тренувати відомий шведський футболіст та тренер Карл-Гунар Бйорклунд (Karl-Gunnar Björklund). Йому вдалося стабілізувати гру колективу але суттєвих турнірних здобутків не було. За два своїх сезони, Карл-Гунар утримував з «Естерсундом» 10 та 11

Водночас, співпраця активного президента-менеджера Кіндберга із валійцями не припинялася: так березні 2009 року клуб взяв на правах оренди на 3 місяці у «Суонсі Сіті» ще двох молодих гравців: Чаду Бонда і Бйорджина. Тож наступений 2010 рік уже нікого не здивувала поява в на тренерському містку «Естерсунду» відомого англійського футболіста Лі Макела (Lee Makel). Лі, ще в сезоні 2008 року вже грав за команду (провівши 22 гри і забивши 6 голів), тож публіка з прихильністю зустріла його. Виконуючи обов'язки граючого тренера (Лі Макел провів 12 ігор і забив 5 голів) англійцеві доводилося сутужно, тож і не дивно, що сезон виявився провальним - команда посіла останню сходинку турнірної таблиці й вилетіла до 2 Дивізіону шведського футболу (рангом ще нижче).

Чарівник Поттер

Довелося Даніелю Кіндбергу вчергове міняти наставника команди, але впертий президент гнув свою лінію, він знову запросив покермувати «Естерсундом» англійця — знаного, ще недавно, гравця Грема Поттера і зовсім невідомого як тренера (це була його перша команда). Даніель дав шанс проявити себе молодому тренеру, який пройшов чимало англійських тренерських курсів та асистував у молодіжних збірних Англії. Нова футбольна філософія Поттера (розвивання в футболістові не тільки фізичних навичок, але розвиток мистецьких та культурних здібностей) одразу ж покращила атмосферу в колективі, а потім й довкола нього.

А наслідки не забарилися - команда заграла в мобільний, атакуючий футбол. За сезон, 2011 року, було забито 50 голів, здобуто 16 перемог і лише дві прикрі поразки. З 52 очками «Естерсунд» посів 1 місце в своїй групі Дивізіону 2 й повернувся до Дивізіону 1 шведського футболу. І зовсім не спиняючись, команда вже наступний, 2012 року, сезон знову забила суперникам 50 голів, злетіла на вищі щабелі турнірної таблиці й так їх нікому не віддала. З 53 очками (15 премог, 8 нічиїх та 3 поразки) ємтландці вперше у своїй історії пробилися до другого рівня шведського футболу — в лігу Супереттан (Superettan).

Ліга Супереттан виявилася не злегких,її з першого разу "не перестрибнеш". Уже в першому сезоні, 2013 року, вихованці Грема Поттера змушені були доказувати всім свої претензії на перебування у вищому класі шведського футболу. Перемоги чергувалися із поразками. Зросли фізичні навантаження як на тренуваннях так і в іграх, вищі за рівнем й технічно команди старожили ліги, інколи, на досвіді обігрували, вимучених травмами та інтенсивністю ігрового циклу, червоно-чорних соколів. Для такого турніру далася взнаки коротка лавка запасних та брак досвіду в більшості гравців команди. Але нічийні ігри та кілька перемог в фаворитів ліги - свідчили про характер колективу та його перспективи на мйбутнє. І здобуте 10 місце вважалося Даніелем Кіндбергом за стартову площадку для майбутніх успіхів (він знову запланував розширення стадіону і започаткував футбольну-кадетську школу для дітей Африки).

Наступного 2014 року команда набрала на 6 очок більше (тобто здобула на дві перемоги більше), але це дозволило їм піднятися аж на 5 сходинку п'єдесталу. Успішна гра футболістів спонукала місцян вщент заповнювати два стадіони. А очільники міста врешті-решт мали підтвердження свого стратегічного курсу: представлення Єтланда на карті шведського футболу. Але Грем Поттер був невдоволений тим, що команда багато пропускає м'ячів, тож уже по ходу сезону долучав нових гравців у захисну лінію. Можливо, що далася взнаки давня "хвороба" команди - важкий вхід в сезон, адже вони знову з перших 5 турів пленталися в низу турнірної таблиці, і набирали хід уже впродовж сезону.

Проте 2015 рік став для соколів найуспішнішим за все їхіснування, до того. З перших же турів «Естерсунд» увірвався до числа лідерів перегонів. І вже з 8 туру, закріпившись на 2-у місці - команда не оступилася жодного разу й закінчила сезон, здобувши срібні нагороди та омріяну перепустку до еліти шведського футболу. Відставши лише на одне очко від лідера ліги «Єнчепінг Седра», вхованці Грема Поттера набрали 63 очка, забивши найбільше голів у лізі - 56, вигравши 18 поєдинків, 8 звела в нічию і лише 4 програли. Багато гравців команди увійшли в символічні збірні ліги, а Грема Поттера визнали кращим тренером ліги й найперспективнішим наставником в Швеції.

Казка продовжується і в еліті шведського футболу

Вродовж 5 років мрії вболівальників Ємтланда, наче за помахом чарівники, щороку здійснювалися. Жодна команда краю (і взагалі півночі країни) за сотню років шведського футболу не змогла прорвати гегемонію південної Швеції, а їхнім улюбленцям це вдалося, тож вони очікували на більше. Хоча розсудливі прихильники, та й сам Даніель Кіндберг, усвідомлювали, що побороти еліту футболу країни дуже важко, ще й в перший же свій рік потрапляння до кола обраних. Відтак менеджмент клубу точковим методом підсилив кілька позицій та зберегли кістяк команди, тим самим не відчувався дисбаланс в колективі. Звичайно, завдання на сезон - укріпитися в лізі було надважким, але всі надії покладалися на наставника команди, якого місцеві нарекли не менш як чарівником, який «з естерсундської золушки сотворив принцесу» і втілив їхні мрії в буття.

Як показав 2016 рік, чари ще не закінчилися. Команда Грема Поттера знову всіх здивувала — вони уже в перший же свій сезон в еліті здобули трофей — Кубок Швеції. Крім того, молоді й амбітні "червоно-чорні соколи" вистояли в борні на два фронти: успішно пройшовши кубкову дистанцію вони утрималися в середняках Аллсвенскан ліги. Набравши 42 очки (12 перемог та поразок і 6 нічиїх) команда утвердилася на 8 місці турнірної таблиці, що для новачка ліги вважається значним досягненням. Від 5-го місця їх відділило всього 6 очок, які вони не добрали: знову натужно стартувавши або послабивши натиск у вирішальний місяць боротьби за кубок. Це не завадило місцевій громаді бути в захваті від команди, адже ще дві їхні мрії (які вважалися нездійсненими, ще 4 роки тому) збулися - здобуття Кубка країни та участь їх улюбленців в єврокубках. А Даніелю Кіндбергу перепала така надокучлива але й приємна ноша — уже в четверте розширювати та модернізовувати стадіон, тепер відповідно нормам УЄФА (йому залишилася остання стадія і мрія - новий стадіон до Ліги Чемпіонів...)