Користувач:Iryna96/чернетка

Piano PhasePiano Phase - мінімалістична композиція американського композитора Стіва Райча, написана в 1967 році. Саме тут Райч вперше застосував свою техніку фазової музики , яку також раніше використав у творах "It's Gonna Rain" (1965) та "Come Out " (1966). Райх продовжив розвивати цю техніку у таких творах, як Violin Phase (1967), Phase Patterns (1970) і Drumming (1971).

Історія[ред. | ред. код]

Piano Phase - це твір Стіва Райча, де він вперше застосував свою фазову техніку. Райч спочатку використовував стрічкові петлі у творах It's Gonna Rain (1965) і Come Out (1966), але він хотів застосувати цю техніку наживо. Тому Райч провів гібридне випробування з Reed Phase (1966), об'єднавши інструмент( саксофон сопрано )та магнітну стрічку. Не маючи можливості використати два фортепіано, Райч проекспериментував. Спочатку записав фортепіанну партію на плівку, а потім намагався грати в основному синхронно із цим записом, хоча і з незначними зрушеннями та з періодичним вирівнюванням дванадцяти наступних одна за одною нот проти одна одної.Райч залишився задоволеним цим експериментом, який показав, що музикант може переходити у фазу з концентрацією.

Після прем'єри фільму «Reed Phase» в університеті Фейрлі Дікінсон на початку 1967 року Райч та його друг-музикант Артур Мерфі мали можливість спробувати "Piano Phase" на живому концерті. Райх експериментував з фазуванням у творі Four Pianos ,датовану березнем 1967 р, використовуючи тут чотири електричних фортепіано перш ніж зупинитися на остаточній версії твору, написаного для двох фортепіано. Перше виконання твору для чотирьох фортепіано відбулось 17 березня 1967 року в галереї Park Place разом з Артом Мерфі, Джеймсом Тенні, Філіпом Корнером.

Твори[ред. | ред. код]

Всі твори Райча, як правило, мають дві однакові музичні лінії, які починаються синхронно, але поступово розходяться один з одним, коли одина з них трохи прискорюється. У Piano Phase Райч поділяє твір ( 32 такти) на три частини , кожна з яких побудована на одній і тій же основній темі, яку швидко грають обидва піаністи . Таким чином , музика складається з результату використання техніки фазирування, до початкової дванадцятитонної мелодії . Композиція зазвичай триває близько 15 хвилин.

Перший розділ[ред. | ред. код]

Цей розділ розпочинається з того, що обидва піаністи знову і знову в унісон виконують швидку мелодійну фігуру з дванадцяти нот( E4 F♯4 B4 C♯5 D5 F♯4 E4 C♯5 B4 F♯4 D5 C♯5).

Через деякий час перший піаніст починає грати трохи швидше другого. Коли перший піаніст грає другу ноту фігури, в цей же час , другий піаніст грає першу ноту, два піаністи знову грають в одному темпі. Процес повторюється, до тих пір поки він не завершить повне коло, і обидва піаніста не почнуть грати в ідеальному унісоні.

Другий розділ[ред. | ред. код]

Потім партія другого піаніста згасає, залишаючи першому солювати оригінальну мелодію з дванадцяти нот. Перший піаніст налаштовує нижню частину на мотив з чотирьох нот , що змінює музичний візерунок на повторюваний з 8 нот . Другий піаніст знову розпочинає гру , але з чітким візерунком у 8 нот. Процес фазирування розчинається знову, після повних восьми циклів, тоді перший піаніст згасає, залишаючи грати одну мелодію з восьми нот. Розділ закінчується на 26 такті.

Третій розділ[ред. | ред. код]

В останньому розділі представлений найпростіший музичний візерунок, написаний у 4/8 розмірі , побудований із останніх чотирьох нот мелодії з попереднього розділу. Коли інший піаніст починає знову грати , процес фазирування відновлюється і закінчується коли обидва піаністи повертаються в унісон. Фазовий цикл повторюється ad libitum від восьми до шістнадцяти разів.

Аналіз[ред. | ред. код]

"Piano Phase"- це приклад "музики поступового процесу", як зазначив Райч у своєму есе 1968 р.^[1] У ньому Райч описав свою зацікавленість у використанні процесів для створення музики, зокрема зазначивши, що цей процес сприймається слухачем.

За словами музикознавця Кейта Поттера, "Piano Phase" привела до декількох проривів, які відзначають майбутні композиції Райча. Перший - це відкриття використання простого, але гнучкого гармонічного матеріалу, який дає чудові музичні результати, при фазуванні. Використання 12-нотних фраз у " Piano Phase" виявилося успішним, і Рейх повторно використав його в творі " Музика для 18 музикантів". Ще одне нововедення - це поява ритмічної неоднозначності при фазируванні основного малюнку. Ритмічне сприйняття під час фазирування може значно варіюватись (від дуже простого до складного та заплутаного.

Перший розділ " Piano Phase" був найбільше вивчений музикознавцями. Властивість першої частини фазового циклу полягає в тому, що вона симетрична , що призводить до ідентичності зразків в середині фазового циклу. ^[2]

Виконання[ред. | ред. код]

У 2004 році студент коледжу на ім'я Роб Ковач виступив з твором "Piano Phase" у музичній консерваторії Болдуїна Уоллеса. Ковач грав одночасно дві партії на двох різних фортепіано. Райч був серед глядачів цієї світової прем'єри. ^[3]Інші, в тому числі Пітер Айду, Лешек Мозджер та Рейчел Флауерс^[4] , також давали сольні виступи цього твору. У 2016 році концерт Махана Есфахані був зірваний глядачами, які почали аплодувати і кричати протягом перших хвилин виступу. ^[5]