Користувач:Muslsss/Діти долі (збірка оповідань)
Автор | Владислав Кураш |
---|---|
Назва мовою оригіналу | Дети судьбы |
Ілюстрації | Гордієнко Олена Олександрівна |
Дизайн обкладинки | Гордієнко Олена Олександрівна |
Країна | Україна |
Мова | Російська |
Жанр | Оповідання, Повість, Трилер |
Видавництво | CreateSpace Independent Publishing Platform |
Видано | 11 мая 2013 |
Перекладач(і) | немає |
Сторінок | 180 стр. |
ISBN |
ISBN-10: 1484834054 ISBN-13: 9781484834053 |
рік)
ISBN:9781304135414
Видавництво:Lulu Press, Inc.]]
рік)
ISBN-13:978-3-659-99206-3
ISBN-10:3659992062
EAN:9783659992063
Видавництво:YAM Young Authors’ Masterpieces Publishing]]
«Діти долі» — збірка оповідань сучасного українського письменника Владислава Кураша, надрукована у 2013 році.
Збірка включає 9 оповідань та 1 повість. Усі вони написані у 2006–2013 рр. й належать ранньому та зрілому періодам творчості письменника, присвячені пошукам і ствердженню стильових та ідейних принципів творчості автора.
Головна тема збірки[ред. | ред. код]
У збірці оповідань «Діти долі» Владислав Кураш зображує трагедію молодого покоління українців, які існують у розпусному світі грошей та влади. Його герої метушаться, прагнуть успіху, шукають всілякі засоби реалізувати приховані в собі можливості, борються з внутрішнім спустошенням та відчуттям нестійкості життя, зазнають невдач та поразок, але продовжують боротьбу, навіть коли ця боротьба не має сенсу.
Мова та стиль[ред. | ред. код]
Збірку оповідань «Діти долі» Владислава Кураша відрізняє підкреслена об'єктивність, тобто відсутність авторської позиції. У своїх оповіданнях автор виступає як непомітний свідок реальних подій. Усі оповідання написані газетним стилем. Мова оповідань лаконічна, зовнішньо проста та стримана. З одного боку, вона позбавлена чарівності та зайвої емоційності, що створює оманливе враження сюжетної і мовної убогості, з іншого боку, мова оповідань насичена багатими та повнокровними образами, масштабними реалістичними картинами, завдяки яким оповідання захоплюють, змушують переживати і замислюватися.
Оповідання[ред. | ред. код]
Усі оповідання збірки можна віднести до літератури «загубленого покоління». Вже після публікації збірки Владислав Кураш сказав, що загальною об'єднуючою ідеєю усіх оповідань збірки «Діти долі» є думка про великі можливості людини, віра в перемогу гуманістичних ідеалів. Велика увага в оповіданнях приділяється філософським, релігійним та психологічним темам.
Борис Кутенков вважає:
«Проза Владислава Кураша — апологія низовых сторін життя».
Я жив для тебе[ред. | ред. код]
В оповіданні «Я жив для тебе» Антон Белевіч прирікає себе на нерозділене кохання, заради якого нехтує своїми життєвими та моральними принципами, що призводить його до розчаруваннь та самогубства.
Навіщо тобі я[ред. | ред. код]
В оповіданні «Навіщо тобі я» Казимир Милославський намагається зрозуміти сенс життя, і своє призначення в цьому світі, але усі його пошуки закінчуються трагічно й безглуздо, вбивством та його смертю.
Журнал "9 Муз" пише:
Характеры не только главных героев, но и второстепенных выписаны четко и психологически точно. В коротком рассказе — длинная повесть. Но и в жизни бывает такая любовь. Бывает. И она не подсудна".
Айда в Америку[ред. | ред. код]
В оповіданні «Айда в Америку» два товариша, Ярослав Шмаков та Максим Тимохін, нелегально у трюмі контейнеровозу відправляються з Європи до Америки на заробітки. Ця мандрівка закінчується смертю обох героїв.
Грошев-Дворкин Євген Миколайович пише:
«Айда в Америку» Кураша В. И. — Рассказ, про который необходимо сказать, что написан профессионально. Здесь никаких правок не требуется. Всё так — каждое слово, каждая буква на месте. Не удивлюсь, если доживу, что знакомством с Автором буду гордиться, когда он встанет рядом со знАчимыми писателями современности. А для этого, уже сегодня, есть все предпосылки. По сюжету рассказа. Тяжкий сюжет. Трагичный в своём авантюризме. К тому же написан так, что чувствуешь себя участником событий. Как будто это я должен был встретить ребят в Штатах и оказать им содействие на первых порах пребывания в Америке. Встретил, называется. Постоял инкогнито в толпе докеров, пока полиция разбиралась с неожиданной находкой, и пошёл домой пить водку. Потому, что только с ней можно унять боль за соотечественников. А как подумал о том, что придётся ещё в Киев звонить, как представил себе лицо Маргариты, вообще готов был в 'петлю головой'. Эх, жизнь ты наша никудышная! Как же так получилось, что сыны твои, Украина, как последние отбросы общества, сгинули на чужбине? Как так получилось, что не стало им места в родном Отечестве?… Нет ответа!"
Срібна куля[ред. | ред. код]
В оповіданні «Срібна куля» внутрішній розкол та розлад головного героя, Володимира, штовхають його на бездумні вчинки, які призводять до смерті його жінки, дітей, кращого друга і закінчуються його самогубством.
Грошев-Дворкин Євген Миколайович пише:
"Серебряная пуля" - Эта работа приятно удивила меня своим сюжетом и его исполнением. На базе таких рассказов можно ставить спектакли, снимать кинофильмы. Тематика сегодняшнего дня, которая заслуживает внимания. Чувствуется способность Автора преподнести её на обозрение."
На передовій[ред. | ред. код]
В оповіданні «На передовій» головного героя, Александра Б., п'янчугу та бродягу, рятує товариш, колишній зек, Эдуард Т., допомогає тому выплутатися з халепи, тим самым повертає його до нормального людського життя і стверджує себе, як зрілу особистість.
Помста[ред. | ред. код]
В оповіданні «Помста» про португальський бій биків розповідається, як любовна драма видатного фураду прирікає його до втрати слави та визнання.
Андрій Корнілов написав:
"Месть" Кураша В.И. - замешанный на страсти сюжет лихо закручен, написано ярко и, даже можно сказать, ароматно. Прямо чувствуется запах пота, крови, и, конечно же, портвейна. Как без него! Но, как показал рассказ, вино и женщины до добра не доводят. Описание корриды достойно сравнения с Хемингуейэм, Мериме и Лондоном.
Дуель[ред. | ред. код]
В оповіданні «Дуель» розповідається про зустріч двох старих друзів, Валентина та Олексія, небажання зрозуміти один одного і пробачити робить їх непримиримими ворогами.
Леонід Левінзон пише:
"Прочитал рассказ «Дуэль» - очень недоброжелательные друг к другу люди встретились на перекрёстке. А потом разошлись. Город остался цел. Сюжет меня оставил равнодушным".
Джон Маверік пише:
Рассказ "Дуэль" отличается незамысловатой — на первый взгляд — композицией. По сути это рассказ диалог, словесная дуэль двух персонажей. Двое встречаются на перекрестке, в когда-то родном городе, куда их — вероятно, эмигрантов — случайно занесла судьба. Язык не поворачивается назвать их друзьями — скорее, они то, что называется «друзья-враги». Далее следует обычный разговор, люди обсуждает общих знакомых (один жалок и выглядит, как бродяга, другая — разъезжает в шикарном ландо), какие-то события из своей жизни (о которых упоминают вскользь, намеками) — но под нейтральными, повседневными словами, как вода под тонким ледком, плещутся ненависть, страх и вражда. И уже не удивляешься, узнав, что в течение всей беседы оба сжимали в карманах оружие, нож и снятый с предохранителя пистолет. Наверное, одно неловкое слово или движение — и дуэль окончилась бы по-другому. Кураш виртуозно передает внутреннее состояние героев, причем не явно, не прибегая к мысленной речи, а через мимику, тончайшие намеки, интонации. Кураш, как бы все время остается в тени, в стороне, не «прыгает по головам» персонажей, а наблюдает — спокойно и вдумчиво. Язык рассказа сдержанный, можно даже сказать — скупой, но при этом очень точно выверенный. Каждое слово на месте, каждая реплика не случайна и одновременно абсолютно лишена пафоса, благодаря чему диалог воспринимается живым и естественным.
Александр Сороковик пише:
Необычный стиль автора, перекликается в некоторых вещах (в частности, именно в рассказе "Дуэль") со стилем А. Грина. Мы ничего толком не узнаём из этого рассказа. Кто такие Алексей и Валентин? Почему их мотало по белу свету? Чем они занимались и что между ними произошло? Это всё остаётся за кадром, но автор, по-моему, сумел создать некое подобие айсберга: крохотный эпизод встречи двух друзей-врагов на поверхности, и огромный, скрытый от читателя, неведомый мир опасных приключений, войны и дружбы. Этот мир реально существует где-то за пределами повествования, герои постоянно касаются его в своём диалоге ни о чём, а читатель чувствует, что понять эти сложные взаимоотношения героев он не в состоянии. А надо ли их понимать? По-моему, автору отлично удалось передать эту атмосферу напряжённости, когда двое мужчин говорят друг другу вежливые пустяки, сжимая в кармане оружие. И, если бы они встретились не в людном городе, а на пустынной дороге, то наверняка оба или кто-то один уже были бы мертвы. Мне понравилась нарочитая зеркальность фраз и жестов героев, точно переданная атмосфера напряжённости при всей внешней лёгкости диалога. Это – своеобычный авторский стиль, не всегда принимаемый и не всеми понимаемый. Главное достоинство этого рассказа – послевкусие. Он запоминается надолго. Чем? Наверное, именно этой своей необычностью.
Ольга Немежикова пише:
Рассказ Кураша мастерский. Для меня, как читателя, в этом рассказе всё необходимое для понимания содержания присутствует, лишнего не вижу. Содержание должно и обязано быть раскрыто на уровне авторской задумки, я не имею ввиду, что оно должно быть разжёвано. Риторическая фигура умолчания и приёмы монтажа, когда озвученное рождает неозвученный смысл - высший пилотаж, именно это, на мой взгляд, и есть мастерство, глубина. А в рассказе Кураша этого немало! В рассказе используется эффект "зеркала". Всё стянуто к центру - дуэли, действо заявлено в названии, она изображена как снаружи, так и изнутри, даже в карманах. Дуэль - только лицом к лицу! Не в затылок же там стреляют, так он для экспрессии "зеркало" отыскал. Мне такая находка очень понравилась! Согласитесь - неизбито! Причём, чтобы эти повторы "влёт" читались, их же надо композиционно выстроить! Настоящий фен-шуй! Вообще, рассказ свежий. Да, напоминает времена Дикого Запада, но в том и задумка! Просто сцена мастерски перенесена в современность. А дух-то остался, ему куда деться! И на этот дух есть спрос! Нет, мне кажется, это плюс!
Подивись смерті в очі[ред. | ред. код]
В оповіданні «Подивись смерті в очі» головний герой проходе крізь усі жахи війни, полон, табір для військовополонених, репресії, «Гулаг», та залишається людиною з «великої літери».
Зникаюча у хвилях[ред. | ред. код]
В оповіданні «Зникаюча у хвилях» автор створює образ примарного мерехтіння, мрії, яка надихає на героїчні стверджуючі вчинки, яка штовхає до безумної трагедії.
Як колись[ред. | ред. код]
В оповіданні «Як колись» описується зустріч трьох друзів, які стали ворогами через кохання до однієї дівчини.
За міліон до зірок[ред. | ред. код]
В оповіданні «За міліон до зірок» головний герой, відчайдушний романтик і мрійник, Євген, працює над винаходом двигуна для космічних кораблів. Заради захоплення він жертвує усім: і коханою, і своїм життям.
Джерела[ред. | ред. код]
- "Діти долі" на Amazon, Inc.
- "Діти долі" на Lulu Press, Inc.
- "Діти долі" на Lulu Press, Inc.
- "Діти долі" на YAM Young Authors Masterpieces Publishing
- "Діти долі" на YAM Young Authors Masterpieces Publishing
- "Діти долі" у Deutschen Nationalbibliothek
- Гордієнко О.О. Загублене покоління - проза Владислава Кураша Діти долі
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Діти долі (збірка оповідань) |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кураш Владислав Ігорович |
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |