Користувач:Pavellyuter/Чернетка
Бабенко, Володимир Дем'янович (Народився 24 жовтня 1937, с. Липці, Харківська область, Україна (Українська СРСР), помер 29 квітня 2002) - начальник пожежної охорони Луганської області та раціоналізатор.
Народився 24 жовтня 1937, с. Липці, Харківська область, Україна (Українська СРСР).
У сімнадцять років став курсантом Харківського пожежно-технічного училища. Після закінчення якого проходив службу старшим інспектором в місті Краснодон і заочно навчався в Московському вищому інженерно-пожежному училищі.
Після полковника В.Надубова в 1975 році УПО УВС Луганської області очолив полковник Бабенко В.Д. (Клюс П., Палюх В., Пустомельнік В. «Кузня вогнеборців») На посаді начальника УПО Бабенко В.Д. служив до 1985 року ( http://img-fotki.yandex.ru/get/9761/132036847.b/0_14d066_2ac21734_orig ). За ці десять років йому вдалося Луганський гарнізон пожежної охорони з рядового перетворити в базовий на території всього СРСР.
На території області було побудовано 38 нових пожежних депо, і стільки ж реконструйовано та відремонтовано.
У 1977 році в м. Куйбишев луганчани показали свій фільм «Якою має бути пожежна частина», який і нині зберігається в Народному музеї пожежної охорони. Тоді-ж було прийнято рішення провести на базі Луганського гарнізону Всесоюзну нараду працівників пожежної охорони. (Смирнов Г.В. "Историческая хроника пожарной охраны Луганска")
На чолі з заступником Міністра МВС СРСР в м Луганськ з'їхалося понад 200 осіб. Але, стільки сил і енергії Володимир Дем'янович віддав рідній службі, що серце не витримало і за тиждень до наради він потрапив до лікарні з інфарктом. У 1980 році гарнізон пожежної охорони Луганська був визнаний базовим серед міських частин, а Сєвєродонецький був визнаний кращим серед об'єктових частин, і він радів результатами своєї роботи в лікарняній палаті. Представляв Луганський гарнізон, що був у той час заступником Володимира Дем'яновича - Колибабчук А.І.
Важко пригадати все погашені пожежі. Але один пам'ятають багато поколінь. У 1983 році сталася пожежа на складі скрапленого газу Лисичанського НПЗ (нині ВАТ «Лінос»), вибухнула одна ємність, в слідстві чого на бойовому посту помер командир відділення ДПЧ-15 Смутко А.Я. Володимир Бабенко тоді повів за собою особовий склад, знаючи, що якщо за 10 хвилин не загасити пожежу, то на вітер злетить не тільки завод, а й півміста. З ним в бій пішли всього 10 пожежних. Тоді, пройшовши через справжнє пекло, вони змогли перекрити засувку і зупинити доступ газу.
Володимир Дем'янович за роки служби своїм прикладом, сміливістю і рішучістю при ліквідації пожеж, а в повсякденній службі - увагою і турботою зміг згуртувати біля себе плеяду офіцерів, в майбутньому - сильних керівників і справжніх товаришів по службі.
Саме тому він отримав більше 50 заохочень, за мужність і відвагу двічі нагороджений медалями «За відвагу на пожежі», «За бездоганну службу» і медаллю «За доблесну працю».
Проходячи повз ворота пожежних частин, через засклені прорізи ми спостерігаємо техніку, яка стоїть в гаражі, бачимо уривки побуту пожежних (рятувальників, якщо завгодно), але мало хто знає, що саме Володимиру Дем'яновичу ми зобов'язані цьому інженерному рішенню. Цим простим і в той же час ефективним нововведенням вирішувалося відразу кілька питань: в денний час доби - економія електроенергії на освітленні гаража, проведення постійної агітаційної роботи - населення бачить побут і роботу пожежної частини. Після представлення втіленої ідеї керівництву пожежної охорони Союзу вона була взята на озброєння по всій країні.
Ще, в вісімдесятих роках 20 сторіччя в Луганську була зібрана і випробувана АГВТ - 100 (Автомобіль газо-водяного гасіння), на базі ЗІЛ-131 і турбореактивного двигуна літака, який був переданий пожежним працівниками Луганського авіаремонтного заводу. І, хоча до цього часу така техніка не була нововведенням, в той час раціаналізаторство було у великій пошані в Союзі і Володимир Дем'янов за проведену роботу 23.10.1969 року отримав іменний годинник від керівництва МВС УСРСР (Наказ МВС УСРСР №127 від 23.10.1969 р.). Потім, через занепад і непотрібності такої махини, автомобіль припадав пилом і розвалювався в гаражі. Даний автомобіль на початку 2000-х був відновлений працівниками ДПРЧ-5 (м.Луганськ) та Луганським авіаремонтним заводом МО України ( http://www.firedesign.narod.ru/history_fire_vehicles/agvt/index.htm ).