Харківська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харківська область
COA of Kharkiv Oblast.svg Flag of Kharkiv Oblast.svg
Герб Харківської області Прапор Харківської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Харківщина,
Слобожанщина
Країна: Україна Україна
Утворена: 27 лютого 1932 року
Код КАТОТТГ: UA63000000000041885
Населення: 2 694 007
Площа: 31415 км²
Густота населення: 82,64 осіб/км²
Телефонні коди: +380-57
Обласний центр: Харків
Райони: 7
Громади:
Міста:

обласного значення
районного значення


7
10
Райони в містах: 9
Смт: 61
Села: 1508
Селища: 175
Селищні ради: 60
Сільські ради: 381
Номери автомобілів: Non-EU-section-with-UA.svg AX, КХ
Інтернет-домени: kharkov.ua; kh.ua; kharkiv.ua
Мапа області
Обласна влада
Рада: Харківська обласна рада
Голова ради: Єгорова-Луценко Тетяна Петрівна
Голова ОДА: Синєгубов Олег Васильович[1]
Вебсторінка: Харківська ОДА
Харківська облрада
Адреса: 61200, м. Харків, МСП вул. Сумська, 64
Мапа
Харківська область у Вікісховищі

Ха́рківська о́бласть (Харківщина)  — область у Слобідській Україні в межах Придніпровської низовини і Середньоруської височини.

Харківську область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території України п'яти областей.

Область розташована на сході України. Вона межує з Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Полтавською, Сумською областями України та з Бєлгородською областю Росії.

Після місцевих виборів 2020 року і створення нових районних рад частково, з нового бюджетного року та зі створенням нових райдержадміністрацій з 1 січня 2021 року запрацює новий адміністративний поділ на 7 районів (Богодухівський, Ізюмський, Красноградський, Куп'янський, Лозівський, Харківський та Чугуївський райони. До цього до складу Харківської області входило 27 районів.[2][3][4].

  • Площа — 31,4 тис.  км² (5,2 % від площі території України). Протяжність з півночі на південь — 210 км, зі сходу на захід — 220 км[5].
  • Населення — 2 633 834 осіб, в тому числі міського 1 680 899 осіб і сільського 952 935 осіб.[6]
  • Густота населення — вище середньої по країні, 83,84 особи на км².
  • Схематична карта Харківської області

Харківська область двічі удостоювалася вищої державної нагороди СРСР — ордена Леніна — у 1958 і 1968 рр.

Інтереси територіальних громад області представляє Харківська обласна рада. 25 жовтня 2020 року обраний депутатський корпус Харківської обласної ради VIII скликання, який складається зі 120 депутатів.[7]

В обласній раді нині діє 5 депутатських фракцій: найбільша — фракція партії «Блок Кернеса — Успішний Харків!» (48 депутатів), а також фракції партій "Блок Світличної «Разом!» (17 депутатів), «Опозиційна платформа — За життя» (28 депутатів), «Слуга народу» (16 депутатів), «Європейська Солідарність» (11 депутатів).[8]

Голова Харківської обласної ради VIII скликання — Тетяна Єгорова-Луценко.[9]

Харківська обласна рада є засновником дитячого телевізійного фестивалю «Дитятко» та обласного літературного конкурсу ім. О. С. Масельського на найкращий літературний твір.[7]

Географія[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат — помірно континентальний. Середня температура в січні -7 º С, а в липні +21 º.

Зима помірно м'яка, з переважанням хмарних, помірно морозних погод. Сніговий покрив утримується до 110 днів.

Літо тепле, сонячне, сухе. Опадів від 400 до 650 мм на рік, головним чином в квітні — жовтні. На рік у середньому припадає 1750 годин сонячного сяйва.

Влітку переважають західні вітри, в інші пори року — східні і північно-східні[10].

Рельєф[ред. | ред. код]

Область розташована у північно-східній частині Придніпровської низовини. Рельєф області є хвилястою рівниною з легким нахилом в південно-західному (до басейну Дніпра) і в південно-східному (до басейну Дона) напрямах. Територія розмежована річковими долинами, ярами та балками.[11] У північно-східну частину області заходять відроги Середньоруської височини, а в південну — відроги Донецького кряжа[12]. Басейн Дону складає 75 % території області, басейн Дніпра — 25 %.[11]

Серед ґрунтів переважають чорноземи типові (39,44 %), звичайні глибокі (34,56 %), звичайні (11,68 %), опідзолені (3,37 %), сірі лісові (1,44 %).[11]

Ліси і кущі займають лише 11 % території області, і розташовані вони переважно у річищах річок на високих правих берегах.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

За загальним природно-ресурсним потенціалом Харківська область посідає 5-те місце в Україні, її мінерально-сировинна база складається на 28,5 % з паливно-енергетичних корисних копалин (нафта, газ, конденсат, кам'яне вугілля), на 53,4 % із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решту (18,1 %) становить сировина кольорових металів, прісні мінеральні підземні води.[11]

Станом на 2020 рік на території регіону на території Харківської області обліковується 78 родовищ природного газу, балансові запаси складають 317,860 млрд.м3 (39,51 % від запасів в Україні). Розробляються 47 родовищ природного газу, балансові запаси складають 311,827 млрд.м3 (38,76 % від запасів в Україні).[13] Найбільші серед них — Шебелинське, Хрестищенське, Єфремовське, Кегичівське.[14]

На території області обліковується 26 родовищ нафти, балансові запаси складають 4,289 млн тонн (4,29 % від запасів в Україні). Розробляються 19 родовищ, балансові запаси складають 4,206 млн тонн (4,21 % від запасів в Україні). Кількість родовищ конденсату на території області складає 69, балансові  запаси  складають  8,801 млн  тонн  (22,12 %  від запасів в Україні).[13]

Також на території області розташовано 8 родовищ бурого та кам'яного вугілля (0,72 % від всього в Україні) та 2 родовища торфу (0,29 % від всього в Україні), Єфремовське родовище солі (6,67 % від всього в Україні), 3 родовища формувальних пісків (Гусарівське, Вишнівське та Благодатне, 14,29 % від всього в Україні); 22 родовища сапропелі (7,14 % від всього в Україні), 1 родовище фосфориту (11,11 % від всього в Україні), 1 родовище сировини для мінеральних фарб (10 % від всього в Україні), 1 родовище піску кварцового (25 % від всього в Україні), 5 родовищ сировини цементної (8,2 % від всього в Україні), 12 родовищ крейди (17,65 % від всього в Україні)[13][14].

Водойми[ред. | ред. код]

Харківська область має низьку забезпеченість водними ресурсами — 1,8 % від загальних водних ресурсів України.[11] Територією області протікає 867 річок загальною протяжністю 6 405 км, з них довжиною більше 10 км — 172 річки.[11]

75 % водних ресурсів області припадає на басейн річки Дон.[12] Найбільшою річкою області є Сіверський Донець — найбільша річка Лівобережної України (загальна довжина — 1053 км, довжина на території області — 375 км). Сіверський Донець починається в Росії у районі міста Білгород, протікає територією Харківської, Донецької, Луганської областей і впадає в Дон у Ростовській області. Основні притоки на території Харківської області — ріки Оскіл, Уди, Берека, Харків, Лопань, Сухий Торець, Балаклійка, Вовча, Великий Бурлук та ін.[11]

Друга група річок — це дрібні степові річки, що майже висихають влітку і течуть від центра області на південь. Усі вони є притоками Дніпра — Багата, Орель, Орчик, Самара та ін. Третя група дрібних річок тече серед луків та лісів на північному заході області (Коломак, Мерло та ін.). Вони також належать до басейна Дніпра, але впадають у Ворсклу.

Таким чином, на території Харківської області проходить вододіл великих водних систем Європи: Дніпра і Дону. Цей вододіл іде умовно уздовж лінії Золочів — Богодухів — Валки — Нова Водолага — Первомайський — Лозова, а його особливістю є відсутність високих гір, численні мілини на річках. Саме наявність такого вододілу визначила історичні шляхи руху народів і військ через територію Харківської області, наприклад, відомий Муравський шлях з Криму в Україну.

В області є 583 озер, збудовано 57 водосховищ і 2 тис. 538 ставків[11][15]. (Див. також Водосховища Харківської області).

В області є багато лісових озер (поблизу Змієва, Чугуєва, Балаклії), які, як правило, зв'язані з руслами річок. Найбільше озеро — Лиман — розташоване недалеко від міста Зміїв. Навколишня краса лісів і лук, чиста вода самих озер роблять їх одним з місць відпочинку та об'єктом туризму.

В області є декілька штучних водосховищ, каналів. Руслами річок Орель та інших степових річок під землею та по поверхні проходить через область канал «Дніпро-Донбас», на якому є найбільше в області водосховище — Краснонопавлівське , що входить до системи зрошення полів області.

На берегах Сіверського Дінця та інших річок розкинулись чудові ліси та заливні луки. У лісах ростуть дуби, сосни, осики, верби та інші дерева; живуть багато зайців, птахів, інших різних тварин та комах; зустрічаються численні види грибів, трав, квітів.

Басейн Сіверського Дінця є важливим рекреаційним та туристичним регіоном Харківської області, уздовж якого розмістилось безліч будинків відпочинку, готелів, ресторацій та інших об′єктів інфраструктури. Досить багато з них було засновано в останні роки, тому вони відповідають європейським стандартам охорони довколишнього середовища. Це, у свою чергу, не лише позитивно впливає на ситуацію в курортних районах, але й приваблює відвідувачів.

Рослинний і тваринний світ[ред. | ред. код]

Територія області лежить у зонах степу та лісостепу. Степ займає по площі більшу частину території області. Раніше його покривала різнотравно-типчаково-ковилова рослинність, але згодом він був розораний та засіяний сільськогосподарськими культурами. По балках і ярах посаджені байрачні ліси, а на піщаних терасах річок поширені соснові та сосново-дубові ліси.

Основні лісові масиви знаходяться на північному заході області.[10]

Загальна площа лісів та інших лісовкритих площ області — 419,4 тис. га (12,1 % від загальної площі). За показником лісистості Харківщина посідає 15 місце серед регіонів України.[16]

Основні лісові породи — дуб та сосна. Також в лісах поширені ялина, липа, клен, ясен. На достатньо вологих ґрунтах ростуть береза, вільха, верба, осика, тополя. В лісах чимало дикоростучих плодових дерев — яблунь, груш[17].

Місцевість у міжріччях хвиляста, з пологими підйомами та спусками, багато дивовижних пейзажів: безмежні поля, пагорби та височини з гаями. У зелені дерев та кущів ховаються вулиці міст і сіл. Є лісонасадження уздовж доріг і навколо полів. Багаті чорноземи області утворились, зокрема, у XIII—XVIII століттях завдяки наявності неораної території так званого «Дикого поля». За кожні 100 років у середньому нарощувалось 25 см благодатного ґрунту.

У лісах водяться дикі кабани, благородні олені, лосі, косулі. З хижаків зустрічаються лисиця, ласка, куниця, єнотовидний собака, вовк, лісовий тхір, горностай. Серед лісових гризунів поширені білки, лісові соні, жовтогруді миші, підземні та руді лісові полівки. На території області водиться велика кількість видів птахів[10].

У річках водиться чимало видів риб: щука, карась, товстолобик та ін. В області є також зариблені озера та ділянки риборозведення. А уздовж берегів річок простяглися численні пляжі, чарівні місця, наприклад, урочище Коробові Хутори, Фігуровка, місця поблизу населених пунктів Балаклія, Гороховатка, Зміїв, Ізюм, Оскіл, Донець.

Бальнеологічні ресурси представлені мінеральною водою курорту «Березовські мінеральні води» під Харковом.

Адміністративно-територіальний устрій[ред. | ред. код]

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Адміністративний центр області — місто Харків.

У складі області:

  • районів — 7;
  • районів у містах — 9;
  • населених пунктів — 1755, в тому числі:
    • міського типу — 68, в тому числі:
      • міст — 17, в тому числі:
        • міст обласного значення — 7;
        • міст районного значення — 10;
      • селищ міського типу — 61;
    • сільського типу — 1677, в тому числі:
      • сіл — 1538;
      • селищ — 139.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 27;
  • міських рад — 17;
  • селищних рад — 60;
  • сільських рад — 381.

Райони[ред. | ред. код]

Район Адм. центр Адм. устрій
1 Богодухівський м. Богодухів Адм. устрій
2 Ізюмський м. Ізюм Адм. устрій
3 Красноградський смт Красноград Адм. устрій
4 Куп'янський м. Куп'янськ Адм. устрій
5 Лозівський м. Лозова Адм. устрій
6 Харківський м. Харків Адм. устрій
7 Чугуївський м. Чугуїв Адм. устрій

Міста обласного значення[ред. | ред. код]

Міста районного значення[ред. | ред. код]

Місто Входження
1 Балаклія Балаклійський район
2 Барвінкове Барвінківський район
3 Богодухів Богодухівський район
4 Валки Валківський район
5 Вовчанськ Вовчанський район
6 Дергачі Дергачівський район
7 Зміїв Зміївський район
8 Красноград Красноградський район
9 Мерефа Харківський район
10 Південне Харківський район

Райони у містах[ред. | ред. код]

Район Входження
1 Шевченківський м. Харків
2 Новобаварський м. Харків
3 Київський м. Харків
4 Слобідський м. Харків
5 Холодногірський м. Харків
6 Салтівський м. Харків
7 Індустріальний м. Харків
8 Немишлянський м. Харків
9 Основ'янський м. Харків

Демографія[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2017 року чисельність наявного населення в Харківській області складає 2 701 188 осіб.

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 10,0 тисяч
за даними Держкомстату[18][19]
Харків 1439,0 Красноград 20,9
Лозова 56,7 Ківшарівка 19,1
Ізюм 49,4 Вовчанськ 18,6
Чугуїв 32,5 Дергачі 18,1
Первомайський 30,4 Богодухів 15,6
Балаклія 28,9 Зміїв 14,8
Куп'янськ 28,7 Слобожанське 14,4
Пісочин 23,4 Солоницівка 13,8
Мерефа 22,2 Нова Водолага 11,2
Люботин 21,3 Високий 10,3

Національний склад[ред. | ред. код]

Національний склад населення за переписом

Національність 1970 р. 2001 р.
Українців 66,2 % 70,7 %[20]
Росіян 29,3 % 25,6 %[20]
Євреїв 2,7 % 0,4 %
Білорусів 0,6 % 0,5 %
Інших 1,2 %
Вірменів 0,4 %
Азербайджанців 0,2 %
Грузинів 0,2 %
Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах Харківської області за переписом 2001 р.

Мовний склад населення [1]

Райони та міста обласного значення українська російська вірменська білоруська
Харківська область 53,8 44,3 0,2 0,1
Харків (міськрада) 31,8 65,9 0,2 0,1
Ізюм 74,2 23,8 0,3 0,1
Куп'янськ (міськрада) 69,3 25,6 0,1 0,1
Лозова (міськрада) 77,2 17,6 0,1 0,1
Люботин (міськрада) 86,1 12,6 0,1 0,1
Первомайський (міськрада) 42,8 52,7 0,1 0,1
Чугуїв (міськрада) 29,6 69,5 0,2 0,1
Балаклійський район 70,4 28,9 0,1 0,1
Барвінківський район 91,2 7,8 0,1 0,1
Близнюківський район 92,1 6,7 0,3 0,3
Богодухівський район 93,7 5,6 0,2 0,3
Борівський район 91,5 8,1 0,1 0,1
Валківський район 94,2 5,2 0,2 0,2
Великобурлуцький район 71,8 27,3 0,2 0,3
Вовчанський район 85,7 13,2 0,4 0,2
Зміївський район 76,4 22,5 0,1 0,2
Дворічанський район 84,2 15,0 0,1 0,2
Дергачівський район 78,1 21,3 0,1 0,1
Зачепилівський район 84,0 14,9 0,6 0,1
Золочівський район 85,7 13,3 0,4 0,3
Ізюмський район 91,7 7,5 0,1 0,2
Кегичівський район 92,1 5,5 0,3 0,6
Коломацький район 94,0 4,5 0,1 1,1
Красноградський район 77,2 21,9 0,1 0,3
Краснокутський район 94,9 4,4 0,3 0,2
Куп'янський район 88,9 10,4 0,1 0,2
Лозівський район 88,5 10,7 0,0 0,2
Нововодолазький район 77,7 21,5 0,2 0,1
Первомайський район 58,2 41,2 0,1 0,2
Печенізький район 92,8 6,9 0,0 0,2
Сахновщинський район 94,4 4,5 0,3 0,2
Харківський район 63,9 35,2 0,2 0,2
Чугуївський район 45,2 53,9 0,3 0,1
Шевченківський район 91,2 7,8 0,2 0,2

Освіта та наука[ред. | ред. код]

У 2020 р. у сфері освіти Харківської області працювали 104,9 тис. осіб у віці 15-70, або 8,7 % до загальної кількості зайнятих в економіці регіону.[21]

На кінець 2020 р. в області працювали 753 заклади дошкільної освіти (на 11 закладів більше порівняно з 2019 р.), розраховані на 79,7 тис. місць. Кількість вихованців у них становила 74,1 тис. дітей (на 3,4 тис. осіб менше, ніж у 2019 р.).[22]

На початок 2020/21 навчального року в Харкывській області діяло 734 заклади загальної середньої освіти, в них навчалися 258,8 тис. учнів та працювали 22,7 тис. учителів (уключаючи сумісників). У 2020 р. атестат про повну загальну середню освіту отримали 14,3 тис. випускників.[23]

На кінець 2020 р. в області діяло 39 закладів професійної (професійно-технічної) освіти, в яких навчалися 13,7 тис. осіб.[23]

На початок 2020/21 навчального року в області діяло 55 закладів вищої освіти, в них навчалося 124,2 тис. осіб. У 2020 р. закладами вищої освіти області прийнято на навчання 29,8 тис. осіб, випущено 44,0 тис. фахівців. Підготовку аспірантів здійснювали 55 закладів вищої освіти та наукових установ, в яких здобували освіту 3,4 тис. аспірантів. Фахову передвищу освіту у 8 навчальних закладах здобували 5,6 тис. осіб. У закладах вищої та фахової передвищої освіти працювало понад 19 тис. наукових, науково-педагогічних та педагогічних працівників.[21][24]

Економіка[ред. | ред. код]

Область відрізняється високим рівнем розвитку економіки, що обумовлено вигідним економіко-географічним положенням (близькість вугільно-металургійної бази Донбасу та Придніпров'я стимулювало розвиток машинобудування і металообробки, сусідство високорозвинених районів Росії — Центрально-чорноземного, Південно-Західного і Південного — визначило розвиток підприємств агропромислового комплексу) і достатньо багатим набором власних сировинних ресурсів. Останні дозволяють розвивати паливно-енергетичну, хімічну промисловість, скляне і фарфоро-фаянсове виробництво, виробництво будматеріалів.

Умовно область можна поділити на три промислових райони: Центральний, Східно-Харківський і Південно-Харківський. Центральний (Харків та прилеглі до нього райони) відрізняється високим рівнем спеціалізації і концентрації промисловості, тут склався комплекс енергетичного, електротехнічного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування. Східно-Харківський район зосереджений навколо Куп'янська. Основні галузі промисловості — транспортне і сільгоспмашинобудування. Розвинені в цьому регіоні харчова і легка промисловість, виробництво будматеріалів і устаткування для цукрової промисловості. Південно-Харківський район має великі газові родовища — Шебелинське, Єфремівське, Крестищенське та інші. Міста району спеціалізуються на машинобудуванні, хімічній промисловості і виробництві будматеріалів.[25]

Обласний бюджет[ред. | ред. код]

Бюджет Харківської області на 2018 рік 14,6 млрд грн.[26]

На 2019 рік знизився до 13 млрд 416 млн 857 тис. грн.[27]

На 2020 рік істотно знизився до 6 млрд. 411 млн. 025 тыс. грн.[28]

Валовий регіональний продукт[ред. | ред. код]

в 2012 році валовий регіональний продукт дорівнював 82,2 млрд гривень.

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Структура сільськогосподарських угідь: рілля становить 61,3 %, пасовища — 9,8 %, сіножаті — 3,8 %

Структура посівних площ: зернові культури становлять 49 %, кормові — 25 %, технічні — 17 %, овочі та картопля — 9 %.

Головні сільськогосподарські культури: кукурудза, соняшник, пшениця, кормові трави, цукровий буряк, ячмінь та ін. Розвинене садівництво (вишні, груші, сливи, яблука тощо).

Тваринництво[ред. | ред. код]

  • Скотарство
  • Птахівництво
  • Вівчарство
  • Конярство
  • Бджільництво

Промисловість[ред. | ред. код]

Потужні промислові підприємства у Балаклії (виробництво цементу та будівельних матеріалів), Ізюмі (приладобудування, оптика), Змієві (виробництво електроенергії), Лозовій, Куп'янську, Чугуєві (машинобудування та металообробка).

Розвинена переробна та харчова промисловість, які орієнтовані на місцеве сільське господарство.

Цементно-шиферний завод в Балаклії — один з найбільших в Європі, Ізюм відомий як центр виробництва окулярної оптики. Розвинені тут також легка та харчова промисловості.

Рівень газифікації Харківської області (на середину 2009 року) — 68,8 %, міст та селищ — 80,8 %, сіл — 51,9 %.[29]

Транспорт[ред. | ред. код]

Харківська область має розгалужену транспортну мережу, 60 % обсягу перевезень припадає на частку залізничного транспорту. Станом на кінець 2020 року експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування на території Харківської області становила 1520 км.[30]

Харківський залізничний вузол обслуговує 10 млн пасажирів на рік, автомобільний транспорт, зокрема, автобуси — майже 12 млн. Найбільші залізничні станції — Ізюм, Куп'янськ, Люботин, Лозова.

У Харківській області у 2019 році послугами залізничного транспорту скористалися 31,4878 млн пасажирів, або 96,5 % від обсягу 2018 р.[31]

Найважливіші автомагістралі, що проходять через область: Харків-Москва, Харків-Сімферополь, Харків-Ростов-на-Дону, Харків-Полтава. Загальна протяжність автодоріг загального користування — більш ніж 9,7 тис.км, з них 97,5 % — з твердим покриттям[32]. Протяжність автошляхів державного значення у Харківській області — 2343,9 км, в т.ч: 617,4 км — міжнародні, 108,2 км — національні, 639,1 км — регіональні, 979,2 км — територіальні. На автодорогах державного значення в області знаходиться 242 мостів загальною протяжністю 1316,3 пог. м.[33]

Харківський аеропорт обслуговує внутрішні і міжнародні авіалінії, займаючись в основному пасажирськими перевезеннями.[34]

Визначні об'єкти[ред. | ред. код]

Серед об'єктів області відзначаються

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

Серед природних об'єктів, що охороняються, можна відзначити дендропарк у Краснокутську, садово-паркові комплекси у Сковородинівці, Старому Мерчику, Шаровці та ін.

Медицина[ред. | ред. код]

У Харківській області налічується 36 центрів первинної медико-санітарної допомоги.

На Харківщині запроваджується телемедицина на базі 6 пілотних районів (Красноградський, Чугуївский, Балаклійський, Барвінківський, Харківський та Краснокутський)[35]

У Харківській області станом на січень 2021 року працює 18 комунальних установ соціального захисту населення, в яких на державному утриманні перебуває три тисячі людей похилого віку та з інвалідністю[36].

Екологія[ред. | ред. код]

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у 2020 р. склали 94,1 тис. тонн (у 2019—106,5 тис. тонн, у 2018 — 44,7 тис. тонн), від пересувних джерел — 113,6 тис. тонн (у 2019—100,2 тис. тонн, у 2018 — 93,8 тис. тонн). 42,73 % від загального обсягу викидів складають діоксид та інші сполуки сірки, 10,76 % — діоксид азоту, 9,66 % — оксид вуглецю. Крім того, від стаціонарних джерел забруднення у 2020 р. в атмосферу надійшло 7 789,606 тис. тонн діоксиду вуглецю. Основними стаціонарними забруднювачами атмосферного повітря у Харківській області є підприємства теплоенергетичної та нафтогазовидобувної промисловості.[13]

Якість поверхневих вод р. Сіверський Донець та її приторків на території Харківської області протягом 2020 року була стабільною. Концентрації речовин у водних об'єктах коливаються в межах середньо- багаторічних значень без тенденції до погіршення.[13]

Злочинність[ред. | ред. код]

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 112,4 злочинів, з них 35,6 тяжких та особливо тяжких.[37]

Історико-культурні ресурси[ред. | ред. код]

В області багато слідів поселень людей за останні 10000 років, наприклад, у Богодухівському, Борівському, Валківському, Коломацькому, Краснокутському, Ізюмському районах. Зустрічаються сліди скіфів, хозарів (салтівська культура), сарматів і печенігів (навіть є населений пункт з такою назвою — Печеніги).

З історією слов'ян та Київської Русі пов'язують матеріали розкопок на Удах поблизу Харкова. У 1111 році у районі Ізюму київський князь Володимир Мономах воював з половцями. Через 70 років князь Ігор зупиняється у районі гори Кременець в Ізюмі, де тоді був умовний кордон Київської Русі. Ця подія відбита епізодом у літописі «Слово о полку Ігореві» («О, Русская земле, ти уже за спиною…»). Татаро-монголи, що зруйнували ці землі у середині XIII сторіччя, довгий час не дозволяли орати «Дике поле».

У 1596 році південніше Ізюму була заснована перша російська фортеця — Цареборисів. Зберігся меморіальний камінь масою у кілька тонн, який позначив закладення фортеці у 15961612 роках.

Освоєння у другій половині XVII сторіччя району, що дістав назву «Слобідська Україна», представлене назвами багатьох населених пунктів: Балаклія, Васищеве, Ізюм, Куп'янськ, Чугуїв та десятками інших. Після 1654 року сюди переселялись з Західної та Північної України цілими селами, іноді навіть давали старі назви новим поселенням (Вільшана, Золочів та ін.).

Склався оригінальний адміністративний устрій — поділ на полки (Харківський, Ізюмський та ін.). Поблизу від оборонних споруд росли села і міста.

На заході області у 17081709 роках пройшли військові дії шведських і російських військ, що передували Полтавській битві.

У першій половині XVIII сторіччя були споруджені на півдні області у районі Балаклії, Лозової, Первомайського потужні земельні укріплення — Українська оборонна лінія. Залишки фортець і валів цієї лінії збереглись у Краснограді та інших місцях.

Численні храми у селах і містах стали чудовими архітектурними прикрасами області.

На кінець 2020 року на території області на державному обліку перебувало 9430 пам'яток культурної спадщини, зокрема 6896 пам'яток археології (476 окремих пам'яток та 579 комплексів, в які входять 6420 пам'яток), 2465 пам'яток історії (1661 окрема пам'ятка та 41 комплекс, в які входять 804 пам'ятки), 69 пам'яток монументального мистецтва (48 окремих пам'яток та 3 комплекси, в які входять 21 пам'ятка).[38] В області є місця, пам'ятники, музеї, пов'язані з подіями, справами та подвигами династій та окремих осіб, таких як: Данилевські, Донець-Захаржевські, Квітки, Каразіни, Харитоненки, Шидловські, Л. Кеніг, П. Мартинович, І. Рєпін, Г. Сковорода, К. Треньов та ін.

Багато пам'ятників, присвячених подіям радянсько-української війни і німецько-радянської війни (меморіальні комплекси «Висота маршала Конєва», «Дробицький яр», кургани Слави, братські могили, меморіал у селі Соколове та ін.).

Персоналії[ред. | ред. код]

З областю пов'язані життя і діяльність таких видатних осіб:

та інших.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 24 грудня 2021 року № 676/2021 «Про призначення О.Синєгубова головою Харківської обласної державної адміністрації»
  2. Віталій Червоненко (30 липня 2020). Нові райони: навіщо їх об'єднали і як зміниться життя людей. BBC Україна. Процитовано 11 жовтня 2020. 
  3. Продовження децентралізації та місцеві вибори на новій територіальній основі: про що у Києві розповідали регіональним журналістам. Портал «Децентралізація». 30 вересня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020. 
  4. Оксана Гавриш (28 серпня 2020). Новий поділ на райони у 10-ти питаннях і відповідях. Ізбірком. Процитовано 11 жовтня 2020. 
  5. Книга инвестора. Харьковская область. Харьков: Фолио. 2010. с. 15. ISBN 978-966-03-5305-3. 
  6. Чисельність населення (щомісячна інформація) — Головне управління статистики у Харківській області. kh.ukrstat.gov.ua. Процитовано 11 березня 2021. 
  7. а б Про раду — Харківська обласна рада. oblrada.kharkov.ua. Процитовано 17 листопада 2019. 
  8. Фракції — Харківська обласна рада. oblrada.kharkov.ua. Процитовано 17 січня 2022. 
  9. Голова Харківської обласної ради — Харківська обласна рада. oblrada.kharkov.ua. Процитовано 17 січня 2022. 
  10. а б в Книга инвестора. Харьковская область. Харьков: Фолио. 2010. с. 17. ISBN 978-966-03-5305-3. 
  11. а б в г д е ж и Екологічний паспорт Харківської області. 2020 рік. Харківська обласна державна адміністрація. 
  12. а б Книга инвестора. Харьковская область. Харьков: Фолио. 2010. с. 16. ISBN 978-966-03-5305-3. 
  13. а б в г д Доповідь пpо стан навколишнього пpиpодного сеpедовища в Хаpківській області у 2020 pоці. Харківська обласна державна адміністрація. 
  14. а б Книга инвестора. Харьковская область. Харьков: Фолио. 2010. с. 18–19. ISBN 978-966-03-5305-3. 
  15. У Харківській області паспортизовані 682 водних об'єкти. Архів оригіналу за 27.07.2011. Процитовано 16.05.2011. 
  16. У ХОДА обговорили кроки, які необхідно здійснити для збільшення площі лісів Харківщини. Харківська обласна державна адміністрація. Процитовано 20 вересня 2021. 
  17. Книга инвестора. Харьковская область. Харьков: Фолио. 2010. с. 19. ISBN 978-966-03-5305-3. 
  18. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  19. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2015 по січень 2017 року
  20. а б http://www.culturalstudies.in.ua/sekcia_s_s4_4.php [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] 1
  21. а б До Дня працівників освіти, Дня Вчителя. Головне управління статистики Харківської області. 
  22. Заклади дошкільної освіти Харківської області у 2020 році. Головне управління статистики у Харківській області. 
  23. а б Заклади загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти Харківської області у 2020 р. Головне управління статистики у Харківській області. 
  24. Заклади вищої та фахової передвищої освіти Харківської області у 2020 р. Головне управління статистики у Харківській області. 
  25. Харьковская область(рос.)
  26. http://www.oblrada.kharkov.ua/ua/press-center/news/18652-byudzhet-kharkivskoji-oblasti-na-2018-rik-zbilshivsya-do-14-7-mlrd-grn
  27. http://www.oblrada.kharkov.ua/ru/press-center/news/20716-deputati-zatverdili-byudzhet-kharkivskoji-oblasti-na-2019-rik
  28. https://www.objectiv.tv/objectively/2019/11/20/byudzhet-harkovskoj-oblasti-na-2020-g-budet-menshe-chem-byudzhet-na-2019-g/
  29. В області продовжується газифікація селищ
  30. День залізничника. Головне управління статистики у Харківській області. 
  31. Підсумки роботи транспорту Харківської області у 2019 році. Головне управління статистики у Харківській області. 
  32. Головне управління статистики у Харківській області. 
  33. Перелік державних автомобільних доріг Харківської області. kh.ukravtodor.gov.ua (укр.). Процитовано 26 січня 2021. 
  34. Харківська область (рос.)
  35. Харьковщина готовится к телемедицине. Status quo. 10 лютого 2019. Процитовано 1 травня 2019.  (рос.)
  36. Юлія Давидова (22 січня 2021). На Харківщині перевірять 18 комунальних закладів соцзахисту населення. Суспільне. Процитовано 22 січня 2021. 
  37. МВС УКРАЇНИ.
  38. До Міжнародного дня пам'ятників і історичних місць. Головне управління статистики у Харківській області. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кривицкий Игорь Александрович, Грамма Виктор Никитович, Друлева Ирина Владимировна, Горелова Любовь Николаевна, Рудик Александр Михайлович. Люби свою землю. Научно-популярный очерк о редких и исчезающих растениях Харьковской области, требующих охраны и биологического контроля. — Харьков : «Прапор», 1986. — 200 с. — 10 000 прим. (рос.)
  • Літературна Харківщина: Довідник / Ред. М. Ф. Гетьманець. — Х.: Майдан, 1995. — 367 с.
  • Літературна Харківщина: Довідник / За заг. ред. М. Ф. Гетьманця. — Х.: Вид-во ХДПУ, 1996. — 111 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Сумська область Сумська область Росія Росія Росія Росія
Полтавська область Полтавська область Gray compass rose.svg Луганська область Луганська область
Дніпропетровська область Дніпропетровська область Дніпропетровська область Дніпропетровська область Донецька область Донецька область