Користувач:Perohanych/Потюк Валерій Володимирович
Валерій Володимирович Потюк (народився 23 липня 1958 у Львові) — громадський діяч у галузі охорони культурної спадщини[1], державний чиновник, архітектор. Голова Львівського відділення фонду культури України. Виконуючий обов'язки начальника управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації. За освітою — художник та архітектор.
Освіта[ред. | ред. код]
- 09.1973-06.1977 — студент Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша;
- 09.1978-06.1984 — студент Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва.
Кар'єра[ред. | ред. код]
- 11.1976-09.1977 — керівник скульптурного гуртка Львівського палацу піонерів;
- 12.1981-02.1985 — формувальник в скульптурно-керамічному гуртку Львівського палацу піонерів;
- 01.1985-06.1985 — художник оформлювач Художнього оформлювального комбінату, м. Львів;
- 07.1985-12.1985 — машиніст сцени, керівник гуртка кераміки Львівського обласного палацу піонерів і школярів;
- 01.1986-11.1988 — тимчасово не працює;
- 12.1988-02.1994 — художник монументально-художнього цеху Львівського художньо-виробничого комбінату;
- 07.1992-01.2004 — президент ТзОВ Творчо-виробничий фонд «Фабрика І. Левинського», м. Львів;
- 02.2004-02.2011 — заступник директора ТзОВ "Салон «Архітектура. Будівництво. Дизайн»;
- 02.2011-07.2012 — тимчасово не працює;
- з серпня 2012 — виконуючий обов'язки начальника управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Валерій Потюк є головою Львівського обласного відділення Українського фонду культури[2]. Ініціатор відродження спадщини Івана Левинського.[3]
Також Валерій Потюк є дійсним членом Українського національного комітету збереження пам'яток та визначних місць (ІКОМОС), у 2008–2010 був його виконавчим директором.[4]
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Валерій Потюк є архітектором пам'ятника Є. Коновальцю, який було встановлено 14 червня 1991 року у с. Зашків перед історико-меморіальним музеєм Євгена Коновальця. Скульптор — Роман Романович. Цей пам'ятник було знищено у ніч з 9 на 10 липня 1991 року[5]. Залишки пам'ятника зберігаються на подвір'ї музею. Другий варіант було виконано у бронзі (встановлено 8 грудня 1991 року)[6].
Також у його творчому доробку пам'ятний знак про українців, які загинули 1944 року під Бродами на горі Жбир (село Ясенів). Цей знак було встановлено 1991 року, і через декілька тижнів зруйновано[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://lviv.expres.ua/news/2012/09/14/57172
- ↑ Марія Доротич. Охороняти культурну спадщину призначили безробітного «Високий замок»
- ↑ http://openstar.com.ua/index.htm
- ↑ http://vgolos.com.ua/politic/news/47449.html
- ↑ Історико-меморіальний музей Євгена Коновальця. www.lhm.lviv.ua. Процитовано 28 жовтня 2012.
- ↑ Анна Новик (8 Червня 2012). Полковник Коновалець чи трактористка Ангеліна: одна Україна – різні герої. www.galinfo.com.ua. Процитовано 28 жовтня 2012.
- ↑ Дивизия СС «Галичина» возвращается под Броды (рос.) . www.zik.ua. Процитовано 28 жовтня 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Михайло Костюк представив нового керівника управління охорони культурної спадщини Сайт Львівської обласної державної адміністрації
- Володимир Самусенко: Гробарі древнього Львова «Ратуша»