Користувач:Sofazik

Викрадення в Абоке

Викрадення в Абоке — це викрадення 139 студенток середньої школи зі школи-інтернату коледжу Святої Марії повстанцями з Армії Опору Господа (АОГ) 10 жовтня 1996 року в Абоке, округ Коле (тоді частина округу Апак, Уганда). Заступниця директора коледжу, сестра Рахель Фассера з Італії, переслідувала повстанців і успішно домовилася про звільнення 109 дівчат. Викрадення Абоке та драматичні дії Фассери привернули на той час безпрецидентну міжнародну увагу до повстання на півночі Уганди.

Передумови

Після приходу до влади в січні 1986 року президента Йовері Мусевені після перемоги його повстанської Національної Армії Опору північ Уганди була охоплена конфліктом, оскільки спочатку повстанська Народна Демократична Аармія Уганди (UPDA), а потім хіліастичний Рух Святого Духа боролися проти нових правителів. У січні 1987 року духовний медіум Джозеф Коні започаткував іншу повстанську групу, АОГ, яка зрештою стала єдиною силою повстанців, що вижила.

Незважаючи на спроби уряду знищити або підкупити АОГ, вона залишалася слабкою, але загрозливою силою в північних кругах країни. На початку 1994 року характер АОГ змінився після того, як її почав заьезпечувати уряд Судану. Повстанці почали нападати на мирних жителів, калічити тих, кого вони вважали симпатиками уряду, і викрадали дітей щоб ті ставали дітьми-солдатами або для сексуального рабства.

Більшість діяльності АОГ у цей час була зосереджена в трьох районах, які тоді включали Ачоліленд: Гулу, Падер і Кітгум. Однак насильство іноді сягало району Апак, який межував з Гулу та Падером на півдні. 21 березня 1989 року АОГ здійснила рейд на коледж Сент-Мері, школу Комбоні для дівчат, переважно віком від 13 до 16 років. Повстанці викрали 10 школярок і 33 семінаристок і жителів села, а також вбили інших під час набігу. У цьому інциденті cестра Рейчел Фассера намагалася слідувати за повстанцями, але була змушена повернутися назад після того, як почалася битва між силами АОГ та Збройними Силами Уганди (ЗСУг). Дев’ять з десяти дівчат врешті-решт втекли, а одна була вбита в битві кілька років потому. В результаті для охорони коледжу був призначений підрозділ ЗСУг.

До 1996 року ситуація з безпекою знову погіршилася. На зміну бійцям ЗСУг прийшла поліція місцевої оборони (ПМО). По сільській місцевості почали поширюватися чутки, що АОГ знову починає розглядати коледж Сент-Мері як ймовірну мішень. Тим не менш, у вересні 1996 року поліція місцевої оборони заявила, що вони повинні переїхати з коледжу за 16 кілометрів (9,9 миль) до міста Ікеме. Сестра Альба, матір-настоятелька, відправила сестру Рейчел на переговори з командиром ПМО, який погодився організувати нічний патруль, якщо пікап переправлятиме солдатів уночі до коледжу та назад у Ікеме на світанку.

АОГ майже завжди атакувала вночі, тому це був ключовий прорив. Дев’ятнадцять солдатів були призначені для охорони коледжу, але Альба, відчуваючи, що військової присутності недостатньо, щоб зупинити атаку, відправила сестру Фассеру на велосипеді попросити ще 50 солдатів, пригрозивши, що інакше доведеться закрити школу. У Фассери не було можливості перевезти солдатів, яких вона просила, і офіцер ПМО заспокоїв її, сказавши, що він повідомить, якщо буде якась небезпека.

Викрадення

О 20:15 9 жовтня 1996 року, на День незалежності Уганди, очікувані солдати ще не прибули до школи. Три сестри провели нараду, щоб вирішити план дій. Обговорювався варіант переміщення дівчат зі школи та їх розосередження, але було вже темно, і можливість того, що повстанці АОГ будуть чекати на вулиці, щоб напасти, відлякувала сестер від цієї ідеї. Через годину дівчата лягли спати, хоча настоятелька не спала до 23:30, щоб помолитися в каплиці. О 2:30 нічний сторож коледжу постукав у двері сестри Фассери, сказавши: «Сестро, повстанці тут».

Сестра Фассера негайно розбудила сестру Альбу, а потім вирушила з монастиря до передніх воріт, і помітила повстанців за воротами. Думаючи, що повстанців загальмували ворота і що їм, можливо, вдасться викрасти дівчат через задні ворота, монахині повернулися до чотирьох гуртожитків, у кожному з яких було близько 50 студенток. Проте, підійшовши ближче, вони побачили ліхтарики навколо гуртожитків і зрозуміли, що АОГ вже пройшли через задні ворота.

Знаючи, що, якщо їх схоплять, повстанці змусять їх відкрити двері, сестри Альба і Фассера розбудили ще одну старшу монахиню, сестру Матильду, і разом сховалися в складському будинку. Протягом ночі вони чули звуки повстанців, які рухалися по території комплексу, але жодного разу не чули голосу жодної з дівчат, що давало їм надію, що повстанці не дісталия в спальню залізними дверима та вікнами. За пізнішими оцінками, кількість озброєних повстанців становила близько 200. Вони спалили шкільний автомобіль, розгромили медкабінет та невдало спробували спалити декілька будівель.

Переслідування

Сестра Фассера негайно наголосила, що мусить піти за дівчатами, і старша сестра Альба погодився. Фассера переодяглася і взяла гроші з офісу, щоб викупити свободу дівчат у разі потреби, коли двоє вчителів-чоловіків, Боско і Том, увійшли і визвалися супроводжувати її у переслідуванні. Сестра Фассера погодилася взяти молодшого з двох, Боско, і збиралася йти, коли її зупинила 13-річна студентка, який був зґвалтований. Залишивши дитину у сеньйора Альби, сестра Рейчел і Боско вийшли з коледжу близько 7 ранку. Повстанці пограбували велику кількість цукерок і напоїв, які коледж купив на святкування Дня незалежності, і переслідувачі виявили, що вони могли слідувати стежкою з обгорток від цукерок і пляшок від напоїв.

Згодом вони натрапили на чоловіка, який тікав від групи АОГ, але підтвердив, що з ними була група дівчат. Було відомо, що банди АОГ встановлювали протипіхотні міни за собою, щоб перешкодити переслідуванню, і незабаром Боско виявився лідером, сказавши Фассері лише ступати на його сліди. Після пробирання через болото до Фассери і Боско приєдналася жінка, чию дочку також викрала група АОГ. Невдовзі, перейшовши через хребет, вони побачили смугу на хребті попереду. Пройшовши долиною, троє вийшли з якогось густого чагарнику й опинилися перед вирівняними гвинтівками 30 повстанців, вишикуваних у дві лінії.

Сестра Рейчел залежала від двох факторів: вона була білою і монахинею. Перше могло змусити повстанців поводитися з нею більш обережно, ніж з будь-якою іншою угандійською жінкою, тоді як другий фактор був позицією поваги в релігійній країні, коли вони мали справу з групою, яку очолював містик. Фассера провела півтора року в Гулу і знала мову ачолі достатньо, щоб почати розмовляти з людиною, яка назвала себе лідером АОГ. Лідер АОГ Маріано Окайя заявив, що йому не потрібні гроші, які вона принесла, але у відповідь на її прохання відпустити дівчат, на її здивування, відповів: «Не хвилюйтеся. Я віддам вам дівчат».

Маріано наказав жінці, яка приєдналася до Боско та Фассери, піти, а потім переслідувачі та повстанці ЛРА продовжили хребет, Фассера залишився поруч з Окайя, знаючи, що тільки він може звільнити дівчат. Вони наздогнали дівчат і продовжили йти з повстанцями та їхніми викраденими, як студентами, так і іншими викраденими, яких повстанці взяли до того, як група розбила табір біля залізниці в Акокарі.

Окайя сказав Фассері відокремити дівчат з коледжу Святої Марії від інших полонених і застеріг її від спроб додати інших полонених зі своєї групи. Фассера почала думати, що вона дійсно поверне всіх дівчат, але в цей момент над головою пролетів вертоліт UPDF, змусивши всіх розбігтися й сховатися в кущі, і Окайя наказав усім рухатися знову. Перетинаючи залізничні колії, група потрапила під обстріл солдатів УПДФ, і всі кинулися в укриття. Протягом чотирьох годин група продовжувала форсований марш, періодично ховаючись від бойових кораблів, які обшукували місцевість, оскільки ар'єргард повстанців гальмував бійців УПДФ.[6]

Група, очевидно, втративши UPDF, прибула до табору, де було ще більше викрадених, а дівчат із коледжу Святої Марії знову відокремили від інших. Одна з «дружин» Окайї відвела Фассеру за хатину купатися, і вони посварилися, коли Фассера відмовилася переодягнутися в сукню. Коли вона повернулася, Боско прошепотів, що деяких дівчат не відпускають. Фассера запитав Окайю, чи відпускає він дівчат, і той похитав головою, написав паличкою в бруд "139" і сказав, що випускає 109 і зберігає 30, вибравши їх за бажаними рисами, поки Фассера був відсутній.[6]

Коли Фассера запротестував, Окайя сказала, що може написати листа Джозефу Коні з іменами дівчат, і він може погодитися їх звільнити. Взявши папірець, Фассера повернулася до дівчат, вона виявила, що 30 вже розлучилися. Коли вона підійшла, 30 почали кликати до неї, щоб вона врятувала їх, і за наказом Окайя солдати, що стояли поблизу, почали бити дівчат і ногами. Коли вони знову замовкли, Окайя знову наказав Фассері записати їхні імена.[7]

Коли вона підійшла ближче, дівчата знову попросили її допомогти, сказавши, що їх згвалтують, якщо залишаться до ночі. Знову Фассера попросив Окайю також звільнити 30, але він відповів, що або 30 залишаться, або всі. Одна з дівчат на ім’я Анжела запропонувала написати імена, оскільки Окайя наполягав, щоб Фассера приєднався до нього та інших командирів ЛРА за чаєм і печивом. Коли вона повернулася, Анжела прошепотіла, що дівчина на ім’я Джанет прослизнула до 109. Фассера знав, що Окайя цілком здатний наказати всім 139 залишитися, якщо виявить, що Фассера намагається викрасти одного з 30, тому він пішов до Джанет і сказав їй, що вона ставить під загрозу всю групу. Джанет вибачилася і знову приєдналася до 30. Після того, як Джудіт, старша дівчина класу, сказала, щоб вона доглядала за іншими 29, Фассера і Боско взяли 109 і врешті знайшли шлях назад до коледжу.[7]