Користувач:WikiKsenia

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лінгвоконфліктологія – галузь прикладної лінгвістики, яка досліджує основи виникнення, розвитку й завершення конфлікту за допомогою  вживання мовних засобів, що зумовлено мовленнєвою інтеракцією та інтенцією комунікантів. Вона набирає обертів з кінця 90-х років ХХ ст., коли в суспільстві гостро постала проблема образи честі та гідності особистості через прийоми сугестивного впливу та маніпулювання свідомістю реципієнтів семантико-стилістичними особливостями мовлення.

Основою лінгвоконфліктології є поведінка мовців, їхня діяльність, негативне ставлення одне до одного, підвищена емоційність, агресивність, стрес, суб’єктивність, соціальний стан, характерні особливості мовців, спричинені вербальними та невербальними засобами спілкування.

Методологічна основа

[ред. | ред. код]

Методологічною основою лінгвоконфліктології як теоретико-прикладної дисципліни є комплекс філософських, психологічних та соціально-психологічних, соціологічних та політологічних, а також власне лінгвістичних ідей, що акумульовані у загальній теорії конфлікту протягом тисячоріч.

Об’єкт та предмет

[ред. | ред. код]

Об'єкт лінгвістичної конфліктології формують комунікативні конфлікти, що мають усі характеристики, які виявлені стосовно діяльнісних: такою ж причиновістю, мотивацією та суб'єктною структурою, такими ж сюжетними поворотами та можливостями вирішення.

Предметом лінгвоконфліктології є мовноповедінкові та текстові показники різної знакової природи (словесні, візуальні).[1]

  1. Supplemental Information 3: An excerpt from Data Downloads page, where users can download original datasets. dx.doi.org. Процитовано 20 листопада 2021.