Користувач:Yuri V./Дзядик Владислав Кирилович/100

Гранки з листа umzh 6 лютого

Владислав Кирилович Дзядик
(до 100-річчя від дня народження)

Владислав Кирилович Дзядик — видатний український математик, який зробив фундаментальний внесок у розвиток теорії функцій, обчислювальної математики та математичного аналізу.

В.К.Дзядик народився 18 лютого 1919 року в селищі Сахновщина, Дар-Надеждинської волості, Костянтиноградського повіту, Полтавської губернії, Української народної республіки (на даний час це селище міського типу, центр Сахновщинського району Харківської області).

Його мати, Феодосія Трохимівна Кацай, була донькою місцевого купця. Батько, Кирило Павлович Дзядик, родом з Сокаля на Галичині, був працьовитим, своїми руками збудував млин, але на межі тридцятих років змушений був усе продати і став годинниковим майстром.

Ще з шкільних років В. К. Дзядика вабила математика. Однак на механіко-математичному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка йому відмовили навіть у прийомі документів, і він змушений був вступати на романо-германське відділення факультету іноземних мов. Улітку 1937 року, коли Владислав складав вступні іспити, його батька заарештували і згодом репресували. Так від початку свого самостійного життєвого шляху В. К. Дзядик став нести важкий хрест сина «ворога народу».

Війна перешкодила В.К.Дзядику закінчити повний курс навчання, він провчився лише 4 роки. У 1941 – 1943 роках був двічі мобілізований до Червоної Армії, двічі виходив з оточень і жодного разу не потрапив у полон. У 1943 році разом з дружиною був інтернований до Німеччини. Після звільнення був демобілізований у вересні 1945 року.

У 1945/46 навчальному році Владислав Кирилович – вчитель німецької мови, фізики і астрономії у Волоській Балаклії Харківської області. У 1946 році здійснилась його заповітна мрія — він вступив до Дніпропетровського державного університету на фізико-математичний факультет. Значний вплив на формування наукових інтересів В.К.Дзядика здійснив С. М. Нікольський, який став учителем, науковим наставником і старшим товаришем для Владислава Кириловича на все його подальше життя.

Після закінчення університету у 1951–53 роках працював учителем у селах Затурці, Луків та Цумань Волинської області. У 1953 році завдяки активному сприянню С. І. Зуховицького В. К. Дзядика було зараховано на посаду асистента кафедри математики Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, де він на різних посадах працював до 1960 року.

У 1955 році Владислав Кирилович блискуче захистив кандидатську дисертацію у Дніпропетровському державному університеті, а у 1960 році – докторську дисертацію в Математичному інституті АН СРСР (м. Москва). Після тріумфального захисту його запрошували на роботу до Москви, але сім'я обрала Київ.

З вересня 1960 року до кінця життя В. К. Дзядик працював у Інституті математики НАН України. З 1963 по 1990 роки він очолює новостворений відділ теорії функцій, упродовж цього періоду він був керівником регулярних семінарів по теорії функцій в Інституті математики НАН України. Владислав Кирилович завжди дбав, щоб тематика відділу охоплювала якомога більшу кількість напрямів. У 1962 – 1968 роках він за сумiсництвом працював завiдувачем кафедрою математичного аналiзу Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1967 році йому було присвоєне вчене звання професора.

У 1969 році Владислава Кириловича обрано членом-кореспондентом АН УРСР. Він упродовж багатьох років він був членом редакційної колегії „Українського математичного журналу”, а також членом спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій в Інституті математики.

Яскравий математичний талант В. К. Дзядика проявився ще в студентські роки, коли він приступив до розв’язання знаменитої на той час проблеми Фавара про знаходження точних значень найкращих наближень тригонометричними поліномами на класах функцій, що задаються $r$-ми похідними в розумінні Вейля ($r>0$). Для класів, що визначаються звичайними $r$-ми похідними ([$r[\in \mathbb {N}$] /$r\in N$/), ця проблема була розв’язана в роботах Ж.~Фавара, Н.~І.~Ахієзера, [-] М.~Г.~Крейна та С.~М.~Нікольського. Спочатку Владиславу Кириловичу вдалося створити метод, який дозволив розв’язати проблему Фавара при $0<r<1$ (/1953 р./ [1951]). Цей блискучий результат Дзядика дав серйозний імпульс для інтенсивного розвитку цієї тематики на теренах СРСР, серед яких , зокрема, дослідження С.~Б.~Стєчкіна та Сунь Юн-шена. У 1959 році В.~К.~Дзядик за допомогою створеного ним принципово нового методу, повністю розв’язав проблему Фавара при довільних $r>0$. При цьому точні значення найкращих наближень на класах Вейля виражаються за допомогою спеціальних констант, які по праву можна називати константами Дзядика. В.~К.~Дзядик вніс визначальний внесок у остаточне розв'язання зазначеної проблеми і на більш широких функціональних множинах – на класах періодичних функцій, що визначаються інтегралами від лінійної комбінації абсолютно монотонних ядер (1974 р.).

У 1957 – 1975 роках наукові інтереси Владислав[а] Кирилович[а] концентруються на задачах наближення функцій, аналітичних на різних множинах в комплексній площині. Характерно, що до цієї тематики Владислав Кирилович підійшов в результаті аналізу теорем про конструктивну характеристику різних класів неперіодичних функцій, що були одержані раніше С.~М.~Нікольським та О.~П.~Тіманом (прямі теореми), а також ним самим (обернені теореми). В результаті були створені методи розв'язування основних задач наближення на широкому класі континуумів функцій комплексної змінної, причому в таких же об'ємах і завершеності, як і ті, що були раніше відомі в періодичному випадку і на відрізку дійсної осі. Зокрема, В.~К.~Дзядик одержав необхідні та достатні умови належності функцій класам Гельдера та їх узагальненням на замкнених множинах з кусково-гладкою межею. Ці результати встановлюють конструктивну характеристику названих класів функцій і розкривають глибокий зв'язок між наближенням періодичних функцій тригонометричними поліномами та наближенням неперіодичних функцій алгебраїчними многочленами. Зазначені результати В.~К.~Дзядика є [стали] вагомим надбанням світової математичної науки.

У 70-х роках [З 1969 року] акцент в творчості Владислава Кириловича зміщується в сторону зближення і в значній мірі синтезу результатів, ідей і методів теорії наближення функцій, теорії диференціальних та інтегральних рівнянь і обчислювальної математики. Він тут здобув результати, які поставили його ім'я в один ряд із творцями широко відомих методів відшукання наближених розв'язків диференціальних та інтегральних рівнянь. Він розвинув і в низці випадків поглибив різні аспекти теорії і обчислювальної практики прямих обчислювальних методів, що розроблялися Ш.~Пікаром, І.~Г.~Бубновим, Б.~Г.~Гальоркіним, М.~М.~Криловим, М.~М.~Боголюбовим, М.~П.~Кравчуком, М.~В.~Келдишем, Л.~В.~Канторовичем та іншими. Внаслідок досліджень Владислава Кириловича були розроблені і строго обгрунтовані два загальних методи, які одержали назви апроксимаційний (a-метод) та апроксимаційно-ітеративний (АІ-метод).

a-Метод застосовується для побудови поліномів, що наближають розв'язки задач для лінійних диференціальних рівнянь з многочленними коефіцієнтами; АІ-метод – для побудови многочленних наближень розв'язків задач для нелінійних диференціальних та інтегральних рівнянь. Ці методи вигідно відрізняються від відповідних раніше відомих як своєю простотою так і точністю наближень. Методи В.~К.~Дзядика дають прекрасні результати і в теорії раціональних наближень (в тому числі апроксимацій Паде), а також в теорії спеціальних функцій; за їх допомогою знаходяться нові інтегральні вирази для низки гіпергеометричних функцій та ін.

Науковий доробок В.К.Дзядика складають понад 160 [публікацій] /наукових праць/, серед них 4 монографії, він також є автором навчального підручника з математичного аналізу.

Наукову працю талановитий учений [вчений] поєднував із педагогічною діяльністю, спрямованою на відшукання обдарованої талановитої молоді і залучення її до активної математичної роботи. Впродовж багатьох десятиліть він читав основні і спеціальні курси з математичного аналізу для студентів Київського державного університету імені Т. [Тараса] Шевченка та Луцького педагогічного інституту [імені Лесі Українки]. Математична обдарованість, педагогічна майстерність, уважне і чуйне ставлення до молодих дослідників дозволили В.~К.~Дзядику заснувати нині визнану в усьому світі наукову школу з теорії наближення функцій, яка об'єднує спеціалістів з теорії наближення, математичного аналізу та обчислювальної математики, котрі успішно працюють у різних наукових та освітянських центрах в Україні та за її межами. /Серед його учнів 10 докторів і 47 кандидатів наук/ [Його учні захистили 47 кандидатських i 10 докторських дисертацій].

Наукові досягнення вченого одержали високе державне і громадське визнання і високу оцінку. В.~К.~Дзядику було присвоєне почесне звання "Заслуженого діяча науки і техніки України" (1991), він став лауреатом премії імені М.~М.~Крилова НАН України (1991 р.).

Владислав Кирилович поєднував в своїй особі як силу блискучого інтелекту, так і чудову фізичну форму (любив плавати, ходити [взимку] /узимку/ на лижах, грати /у/ [в] шахи, підтягуватись на турніку).

Владислав Кирилович Дзядик відійшов у вічність 26 жовтня 1998 року. Похований на Берковецькому кладовищі м. Києва.

Пам’яті В. К. Дзядика присвячено низку міжнародних математичних конференцій: International Conference on Approximation Theory and its Applications dedicated to the memory of V. K. Dzyadyk (May, 26 – 31, 1999, Kyiv, Ukraine); „Functional Methods in Approximation Theory and Operator Theory III”. Conference dedicated to the memory of V.K.Dzyadyk (1919 – 199 8). (August 22 – 26, 2009. Camp Hart, Village Svityaz, Shatskyi Region, Volyn, Ukraine); International Conference «Functional Methods in Approximation Theory, Differential Equations and Numerical Mathematics IV», dedicated to the 100th anniversary of V.~K.~Dzyadyk (1919 – 1998) (Svityaz' village, Volyn' region, Ukraine June 20 – 26, 2019).

Вплив наукових результатів Владислава Кириловича Дзядика, його педагогічної та науково-організаційної діяльності в розвиток теорії функцій в Україні в другій половині 20-го сторіччя був визначальним. Створені ним математичні методи та результати буд уть ще довго використовуватись і розвиватись математиками всього світу.

А. М. Самойленко, А. П. Голуб, Ю. В. Дзядик, В. К. Задірака, В. В. Ковтунець, О. А. Летічевський, І. О. Луковський, В. Л. Макаров, А. С. Романюк, А. С. Сердюк, І. О. Шевчук