Кунімунд II да Сірміоне
| Кунімунд II да Сірміоне | |
|---|---|
| Народився | Сірміоне |
Кунімунд II да Сірміоне (італ. Cunimondo II da Sirmione) — багатий лангобардський шляхтич, сановник при дворі короля Дезидерія.
Кунімунд II да Сірміоне жив у VIII столітті, був сином Кунімунда I, володів поселенням Сірміоне та навколишніми землями. Обіймав високу посаду при дворі лангобардського короля Дезидерія.
У 765 році Кунімунда звинуватили у вбивстві Маніперто[1], придворного та довіреної особи королеви-консорта Анси[en], яке сталося в королівському палаці в Павії у період між серпнем 764 року та березнем 765 року[2]. Кунімунда заарештували, ув'язнили, а все його майно, рухоме та нерухоме[2], конфіскували та передали монастирю Сан-Сальваторе-ді-Брешія[3][1]. За тогочасними законами Кунімунда мали стратити[1], але, завдяки заступництву королеви, він вийшов на волю[3]. Конфісковане майно йому повернули на умовах узуфрукту[2], тобто він отримав довічне право користуватися цим майном та отримувати з нього прибуток, але після смерті шляхтича це майно мав успадкувати вищезазначений монастир Сан-Сальваторе. Втім, в архівах лишився тільки документ (заповіт) від 13 червня 765 року, за яким Кунімунд своє майно заповів чотирьом церквам: Сан-Віто-е-Модесто, Сан-Мартіно та Сан-П'єтро-ін-Мавіно[3] у Сірміоне та церкві Сан-Мартіно-Гуснаго (сучасна комуна Черезара в Мантуї)[4]. Окремим пунктом Кунімунд заповів після його смерті та смерті дружини відпустити на волю усіх своїх слуг і служниць[5].
Був одружений з жінкою на ім'я Контруда[6].
- ↑ а б в Odorici, 1853, с. 297.
- ↑ а б в G. P. Brogiolo, S. L. Siena, P. Sesino. Ricerche su Sirmione longobarda // Ricerche di archeologia altomedievale e medievale. — С. 19. (італ.)
- ↑ а б в Archivio veneto, 1880, с. 430.
- ↑ Odorici, 1853, с. 298.
- ↑ Mario Arduino (27 листопада 2020). Come Cunigondo di Sirmione ebbe salva la vita. www.gardanotizie.it. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 18 лютого 2021 року. (італ.)
- ↑ Odorici, 1853, с. 299.
- Archivio veneto. Anno decimo. — Venezia : Tipografia del commercio di Marco Visentini, 1880. (італ.)
- Federico Odorici. Storie bresciane. — Pietro Gilberti, 1853. (італ.)
- G. P. Brogiolo, S. L. Siena, P. Sesino. Ricerche su Sirmione longobarda // Ricerche di archeologia altomedievale e medievale. (італ.)
