Локальна мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В інформатиці та математичній теорії формальних мов, локальна мова (2-тестова мова) — це формальна мова, кожне слово якої задається першою й останньою буквами та множиною недопустимих підслів. Будь-якій локальній мові можна поставити у відповідність локальний автомат, підвид детермінованого скінченного автомату.

Визначення

[ред. | ред. код]

Мова над алфавітом називається локальною, якщо існують такі мови , та , що

  • ,
  • ,

Приклади

[ред. | ред. код]
  • Розглянемо алфавіт та мови над . , , . Мова є локальною.

Властивості

[ред. | ред. код]
  • Будь-яка локальна мова є автоматною.
  • Мова над алфавітом , що не містить порожнього слова, є регулярною тоді і лише тоді, коли існують такі алфавіт , локальна мова і побуквенний гомоморфізм , що .
  • Для перевірки чи належить слово локальній мові , достатньо локально переглядати підслова слова довжиною 2.
  • Локальні мови є окремим випадком -тестових мов, з .

Література

[ред. | ред. код]
  • Mark V. Lawson (2004). Finite automata. Chapman and Hall/CRC. ISBN 1-58488-255-7. Zbl 1086.68074.
  • Robert McNaughton (1971). Counter-free Automata. Research Monograph. Т. 65. With an appendix by William Henneman. MIT Press. ISBN 0-262-13076-9. Zbl 0232.94024.
  • Jacques Sakarovitch (2009). Elements of automata theory. Translated from the French by Reuben Thomas. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-84425-3. Zbl 1188.68177.
  • Саломаа, Арто (1981). Jewels of Formal Language Theory. Pitman Publishing. ISBN 0-273-08522-0. Zbl 0487.68064.