Лукреція ді Козімо Медічі
| Лукреція Медічі | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
14 лютого 1545 Флоренція |
| Померла |
21 квітня 1561 (16 років) Феррара ·сухоти |
| Поховання | Монастир Тіла Господнього |
| Діяльність | аристократка |
| Знання мов | італійська[1] |
| Титул | герцогиня |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Медічі |
| Батько | Козімо I Медічі |
| Мати | Елеонора де Толедо |
| Брати, сестри | Вірджинія Медічі, Princess Maria de' Medici of Tuscanyd, Bia de' Medicid, Ізабелла Медічі, Garzia de' Medicid, Pietro de' Medicid, Джованні Медичі, Giovanni de' Medicid, Фердинандо I Медічі, Франческо I Медічі і Pedricco de' Medicid |
| У шлюбі з | Альфонсо II д'Есте |
 | |
Лукреція Медічі (*Lucrezia de' Medici, 14 лютого 1545 —†21 квітня 1561) — італійська аристократка, дружина герцога Феррари, Модену і Реджо, меценатка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походила з родини Медічі. Донька Козімо I Медічі, великого герцога Тосканського, та Елеонори де Толедо. Отримала гарну освіту, в іспанському дусі. У 1557 році у зв'язку з укладанням миру між імператором Карлом V та феррарським герцогом Ерколе II д'Есте, де посередником виступив Козімо I. було домовлено щодо шлюбу лукреції зі спадкоємцем герцогства — Альфонсо. У 1558 році відбулося весілля, втім Лукреція залишалася у Флоренції до 1559 року, коли її чоловік успадкував владу після смерті батька. У 1560 році переїздить до Ферари, проте померла від сухот 21 квітня 1561 року.
Характер[ред. | ред. код]
На Лукрецію вплинуло надмірне піклування з боку матері. Втім вона жваво цікавилася політикою, зокрема сприяла піднесенню роду Кончині. Водночас часто спілкувалася з діячами мистецтв.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
Джерела[ред. | ред. код]
- Caroline Murphy, Murder of a Medici princess, Oxford University Press US, 2008, 397 p.
|
