Максименко Єгор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максименко.

Максименко Єгор Олексійович (1 вересня 1939(19390901) — 28 вересня 2016) — композитор, заслужений діяч естрадного мистецтва України[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 вересня 1939 року в селі Скринників Курської області. Після Німецько-російської війни переїхав з матір'ю в село Охрімівка Вовчанського району. В 1957 році переїхав до села Вовчанські Хутори де і закінчив 10 класів. З 1959 року працював у місцевій школі вчителем музики і співів. Паралельно навчався в музичній школі і навчався на курсах перепідготовки при ХДПУ ім. Сковороди. Максименко -педагог і композитор був членом обласного об'єднання композиторів. З 1982 року починає друкуватися вдержавному видавництві «Райдуга». В 1985 р. у Вовчанських Хуторах створюється вокальний ансамбль «Вишенька»[2]. Максименко був його незмінним керівником до 2016 року. Ансамбль бере активну участь у різноманітних конкурсах, концертах, фестивалях: «Сонячні кларнети» «Пісенні візерунки», «Країна мрій», «Слобожанські передзвони», «Боромля», «Червона калина». Колектив запрошували на телебачення. Видавалися збірки пісень композитора: «Козачка», «Зацвіли тюльпани», «Вишивала я сорочку». В 2011 р. ансамбль «Вишенька» отримує звання народний, а Максименко присврєно звання «Заслужений діяч естрадного мистецтва України». В 2012 році Єгор Максименко занесений до Великої Міжнародної Енциклопедії «Кращі люди України». Помер Єгор Олексійович 28 вересня 2016.

Ансамбль «Вишенька» під керівництвом Єгора Максименко виграло гран-прі ХХІІІ-го Всеукраїнського сільського фестивалю мистецтв «Боромля — 2013»[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Островська, 2014, с. 4.
  2. ↑ Народний аматорський колектив «Вишенька» Вовчансько-Хутірського СБК Вовчанського району. https://www.cultura.kh.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  3. ↑ ХХІІІ- й Всеукраїнський сільський фестиваль мистецтв «Боромля – 2013». kultura.sm.gov.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Захаров І."Волчанск: время, события, люди". Харьков «Золотые страницы» 2018 с. 166—168
  • Ю. Бондаренко. Без підтримки і таланту не засяяти // Хлібороб. — 2011. — № 27 серпень. — С. 5.
  • Христина Островська. Звання "народний"-народне визнання // Слобідський край. — 2014. — № 131. — С. 4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максименко_Єгор_Олексійович&oldid=36923458