Мапунгубве
Мапунгубве | ||||
| ||||
Столиця | Мапунгубве | |||
Мови | протокаланга | |||
Форма правління | монархія | |||
Історія | ||||
- Засновано | 1075 | |||
- Ліквідовано | 1220 | |||
Мапунгубве — середньовічна африканська держава, що утворилося у 2-й половині XI ст. Напочатку XIII ст. поступилася впливом державі Зімбабве. Назва з мови каланга або шевенда перекладається як «Пагорб шакалів» або «Місце мудрості» (Місце, де скеля перетворюється на рідину). Натепер існує національний парк Мапунгубве, що є частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Історія[ред. | ред. код]
Розвинулася з землеробської культури Леопардове Коп'є. Сформувалося у 1070-х роках навколо поселення Мапунгубве. Його утворилися племена протошона і каланга. Піднесенню держави сприяло також те, що цей регіон були щільно заселений слонами. Торгівля слоновою кісткою, а потім золотом сприяло піднесенню поселенню, об'єднанню навколо нього значної території.
Найбільшого піднесення держава набула у XII ст. Було встановлено зверхність над племеним союзом Тоутсве (на захід). На цей час чисельність столиці становило близько 5 тис. осіб.
Поступоов поселення Велике Зімбабве на півночі перетворилося на потужного суперника. Занепад Мапунгубве за невідомих обставин відбувся близько 1220 року.
Територія[ред. | ред. код]
Розташовувалося біля злиття річок Шаше та Лімпопо.
Устрій[ред. | ред. код]
На чолі стояв володар, що був одночасно верховним жерцем (тобто мав статус священого правителя). Мапунгубве вперше передбачала використання кам'яних стін для демаркації важливих територій. Була резиденція з кам'яними стінами, яку, ймовірно, займав володар. Камінь і дерево використовували разом. Також навколо пагорба Мапунгубве був дерев'яний тин.
Суспільство[ред. | ред. код]
Археологи вважають, що суспільство Мапунгубве є першою соціальною системою на півдні Африки, заснованою на класах: правитель та вища знать, місцева знать, яка мешкала на пагорбах та простолюдини, які мешкали в низовинах. Втім про пусумність цього народу нічого невідомо.
Економіка[ред. | ред. код]
Основу становило землеробство і тваринництво. Свійських тварин тримали в спеціальних краалях поблизу жител. З розвитком державу відбувається вдосконалення гончарства та обробки золота.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gardner, G.A. (1955). «Mapungubwe: 1935—1940». South African Archeological Journal. 10 (39): 73–77. doi:10.2307/3887555. JSTOR 3887555.
- Walton, J. (1956). «Mapungubwe and Bambandyanalo». South African Archeological Journal. 11 (41): 27.
- Walton, J. (1956). «Mapungubwe and Bambandyanalo». South African Archeological Journal. 11 (44): 111.
- Hrbek, Ivan; Fasi, Muhammad (1988). Africa from the Seventh to the Eleventh Century. London: Unesco. pp. 869 pages. ISBN 92-3-101709-8.
- Huffman, Thomas (2007). Handbook to the Iron Age: The archaeology of pre-colonial farming societies in southern Africa. Scottsville: University of KwaZulu-Natal Press. pp. 504 pages. ISBN 978-1-86914-108-0.
- Duffey, Sian Tiley-Nel et al. The Art and Heritage Collections of the University of Pretoria.Univ. of Pretoria, 2008.