Марганцеві родовища та прояви Середнього Побужжя
Марганцеві родовища та прояви Середнього Побужжя — два прояви щільних марганцевих руд у кристалічних породах (Тарнуватський та Тарасівський), представлених гондитами.
Марганценосні гондити[1] рудопрояву Тарасівський приурочені до південно-східного замикання однойменної структури, розташованої в межах Ятранської підзони. Гондити складені спесартином, родонітом, марганецьвмісними піроксеном, амфіболом та слюдою (біотит-флогопіт-манганофіліт), а також плагіоклазом, кварцом і калієвим польовим шпатом. У розрізі асоціюють з двопіроксеновими і гіперстеновими кристалічними сланцями бузької серії. Акцесорні мінерали гондитів (магнетит, ільменіт, сфен, пірит) також несуть підвищені концентрації марганцю. Рудні тіла представлені прошарками та лінзами потужністю від 0,1 до 2,5—3,0 м, яка з глибиною зменшується. Вміст MnO в рудах у верхній частині розрізу сягає 31,6 %, а з глибиною зменшується до 0,3—11,18 %. Дослідження РЗЕ марганценосних порід Тарасівської структури показало їх схожість з гондитами Індії в полі тяжких та середніх РЗЕ. Рудопрояв вивчено незадовільно. Тарнуватський прояв гондитоподібних порід виявлено у південно-західному крилі однойменної структури серед базит-ультрабазитів лише однією свердловиною. Складені гранатом (спесартинового ряду) — до 50 %, карбонатом (18—20 %), слюдою, магнетитом та клінопіроксеном. Вміст металічного марганцю коливається в межах 6,0—9,0 %, стовбурова потужність рудоносних порід — 7,6 м.
- КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН Кіровоградської області. [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
- Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.
- ↑ Метаморфічна порода, яка складається з кварцу та спесартину. Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 9 лютого 2022.