Марков Борис Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марков Борис Іванович
Народився 3 листопада 1949(1949-11-03) (74 роки)
село Пилява, тепер Старосинявського району Хмельницької області
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність політик
Партія КПРС

Борис Іванович Марков (нар. 3 листопада 1949(19491103), село Пилява, тепер Старосинявського району Хмельницької області) — український діяч, економіст, заступник голови правління Національного банку України. Народний депутат України 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1970—1975 роках — студент Одеського технологічного інституту харчової промисловості імені Ломоносова, інженер-економіст.

У 1975—1989 роках — інженер-нормувальник Херсонського бавовняного комбінату, асистент кафедри економіки та організації виробництва Херсонського філіалу Одеського технологічного інституту харчової і холодильної промисловості; начальник планово-економічного відділу Херсонського обласного управління хлібопродуктів; заступник завідувача відділу праці Херсонського облвиконкому; лектор, консультант ідеологічного відділу Херсонського обласного комітету КПУ.

З 1989 року — головний економіст управління праці і соціальних питань виконавчого комітету Херсонської обласної Ради народних депутатів.

Член КПРС по 1990 рік, виключений за участь в Установчому з'їзді Народного руху України.

18.03.1990 року обраний народним депутатом України, 2-й тур 59.46 % голосів, 20 претендентів. Голова підкомісії Комісії ВР України з питань економічної реформи і управління народним господарством.

З 1991 року був президентом Асоціації комерційних банків України.

У березні 1993—1994 роках — заступник голови правління Національного банку України.

У 1995—1997 роках — 1-й заступник голови правління комерційного банку «Український кредитний банк».

У 1998—1999 роках — заступник голови правління Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України.

У 1999—2000 роках — заступник виконавчого директора Фонду гарантування внесків фізичних осіб.

У травні 2000—2003 роках — представник Національного банку України у Верховній Раді України.

У 2003—2005 роках — начальник організаційно-планового відділу Центру наукових досліджень Національного банку України.

У 2005 році — директор Департаменту організаційно-розпорядчої роботи Державної подакової адміністрації України.

У вересні 2005 — вересні 2006 року — голова Державної подакової адміністрації України в Київській області.

Нагороджений нагрудним знаком «За честь і службу».

Посилання[ред. | ред. код]