Мартинюк Федір Март'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартинюк Федір Март'янович

Федір Март'янович Мартинюк (09.09.1918 — 14.04.1996) — ветеран фізкультурно-спортивного руху, голова Федерації футболу України.

Трудову діяльність розпочав у 1937 році. Служба в лавах Радянської Армії 1941—1944 роках. З 1944 по 1947 рік працював Головою Станіславського обласного комітету у справах фізкультури і спорту. З 1947 по 1963 рік Голова Житомирського обласного комітету у справах фізкультури і спорту. З 1964 по 1970 обіймав відповідальну посаду Голови федерації футболу УРСР, начальника відділу футболу Комітету фізкультури і спорту при Раді Міністрів УРСР. У період з 1970 по 1991 рік був завідувачем відділу організаційної роботи ДСО «Колос», Начальником адміністративно-господарського управління Спорткомітету УРСР, начальником Республіканського управління Укрспортзабезпечення.

Трудовий шлях

[ред. | ред. код]
  • З 53 років трудового шляху Мартинюка Федора Март'яновича 46 були віддані служінню фізкультурно-спортивного руху, спочатку в Кабардино-Балкарській Республіці, а потім, починаючи з 1944 року, в Україні. Працюючи на високих фізкультурно-спортивних посадах в Станіславській і Житомирській областях, він показав себе зрілим и відповідальним керівником, за що був переведений на керівну роботу в апарат Комітету з фізичної культури і спорту УРСР. У 1964 році футбольна громадськість вибрала його Головою Федерації Футболу України[1].
  • На цій громадській посаді Федір Март'янович працював сім років.
  • Свій трудовий стаж він закінчив 1991 році, але продовжував працювати до останніх днів на громадській роботі як делегат федерації футболу України.
  • За словами Клавдії Кир’янової, котра займала пост секретаря ФФУ впродовж 38,5 років, «…він багато спілкувався російською, проте, сказати б, за тенденцією хилився до української. Сам із Житомира…»

Нагороди

[ред. | ред. код]

Федіра Март'яновича знали як порядну людину, працьовитого і відповідального працівника. Його трудовий шлях високо оцінений державою. Він нагороджений медаллю «За доблесну працю», двома орденами «Знак Пошани», йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури УРСР».

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. «Український футбол» — щотижнева видання газети «Молодь України», квітень 1 996 року, № 13.
  2. Газета «Радянська Україна» № 270 від 18 листопада 1965 року.
  3. http://ffk.kiev.ua/5187-chy-pravda-shho-federatsiyi-futbolu-ukrayiny-lyshe-25-rokiv.html [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  4. https://dynamo.kiev.ua/articles/173289-klavdiya-kiryanova-lobanovskij-skazal-konkovu-tebe-nelzya-byit-nachalnikom-razve-chto-tyurmyi- [Архівовано 23 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  5. Клавдія КИР’ЯНОВА: «Коньков — то Янукович у футболі» [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]. ukrfootball.ua. 25 марта 2014

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Коломієць, Анатолій. Федір Март'янович Мартинюк - Пошук Google. http://ffk.kiev.ua/5187-chy-pravda-shho-federatsiyi-futbolu-ukrayiny-lyshe-25-rokiv.html. Процитовано 22 лютого 2019.