Мерані
Мéрані — в стародавніх грузинських оповідях — чарівний кінь.
За переказами, Мéрані був крилатим вороним конем, що обганяє вітер. Він допомагав героєві здійснювати подвиги. Як і споріднений йому персонаж грецької міфології Пегас, Мéрані виступає алегорією творчого натхнення.
Мéрані
Мерані мій мчить без доріг, без троп і стежок мчить;
За мною, крякаючи вслід, злоокий крук летить.
Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні,
Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!
Вітри поборюй, води розтинай, злітай над кручі й скелі
кам'яні,
Несись вперед, щоб, нетерплячий, я прикоротив
своїх мандрівок дні!
Не крийсь від бурі, спеки і сльоти, літавцю мій,
мій коню невгамовний,
Не вболівай, що зморений, без сил, покине твій
їздець саможертовний!
Нехай навік покину рідний край, нехай покину
друзів і сім'ю,
Нехай ніколи не побачу більш солодкомовну
дівчину свою,
Де стріну ніч, хай там і розсвіте, хай там,
як рідну, пригорну землицю,
Лише зіркам, супутникам своїм, повім душі моєї таємницю.
Хай жар любові й зойк душі пірнуть в морську глибінь,
Нехай поглине їх краса і шал твоїх стремлінь.
Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні,
Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!
Хай не знайду між предківських могил в землі вітчизни
схову я собі,
Хай та, яку я серцем покохав, на мене сліз не
зронить у журбі.
Мені могилу буде рити крук між трав колючих,
у пустельнім полі,
І порох, збитий вихором рвучким, мої кістки
вкриватиме поволі.
І замість сліз коханої роса впаде з небес на
груди мертвяка,
І пролунає в похоронний час не плач рідні, а
клекіт коршака.
Мерані мій, неси мене вперед, за грані долі мчи
в прекраснім шалі!
Якщо і досі долі не скоривсь, то вершник твій
не скориться й надалі!
Хай, гнаний долею, я вмру, самотній мандрівник,
Але її разючу сталь я зневажати звик.
Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні,
Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!
Так, ці пори?ви гордої душі безплідно й марно
в світі не минуть.
Мерані мій, лишиться на землі протоптана
тобою, трудна путь,
І після мене послідовник мій вже легше пройде
ці тяжкі дороги
І, не жахнувшись, пронесе його крізь чорну долю
огир прудконогий.
Мерані мій мчить без доріг, без троп і стежок мчить;
За мною, крякаючи вслід, злоокий крук летить,
Мерані мій, скачи вперед у простори безмежні,
Віддай вітрам думки мої, схвильовані й бентежні!
1842
Ніколоз Бараташвілі
Поезії
Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975
Література[ред. | ред. код]
- Мифологический словарь. — М. Сов. энциклопедия, 1991;
- Мифологический словарь / Под ред. Мелетинский Е. М. — М.: Сов. энциклопедия, 1990;
- Мифы народов мира / Под ред. Токарева С. А. — М., Сов. энциклопедия, 1987;
- Бардавелидзе В. В. По этапам развития древнейших религиозных верований и обрядовое графическое искусство грузинских племен. — Тб., 1957;
- Вирсаладзе Е. Б. Грузинский охотничий миф и поэзия. — М., 1976;
- Очиаури Т. Мифологические предания горцев Восточной Грузии. — Тб., 1967;
- Рухадзе Д. Грузинский народный праздник. — Тб., 1966.