Миклашевський Андрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Миклашевський
Андрей Михайлович Миклашевский (1801—1895).jpg
Народився 1801(1801)
с.Ярославець
Помер 1895(1895)
с.Волокитне
Національність українець
Діяльність меценат, поміщик, комерсант
Рід Миклашевські
Батько Михайло Миклашевський

Миклашевський Андрій Михайлович (*1801 —†1895) — український поміщик, меценат, засновник першої на Лівобережній Україні порцелянової мануфактури[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Вироби мануфактури Миклашевського

Походив зі старовинного козацького, старшинського роду Миклашевських. Народився у 1801 році у с. Ярославець Глухівського повіту, Малоросійської губернії (тепер територія Кролевецького району, Сумської області). Андрій Михайлович виховувався в Імператорському Царськосельському пансіоні. З 1819 року — корнет Охтирського гусарського полку, з 1821 року — поручник, з 1824 року — штабс-ротмістр у відставці.

З 1836 року мешкав в родовому маєтку в с. Волокитине, де збудував першу на Лівобережній Україні порцелянову мануфактуру (1839—1862). Першу офіційну нагороду — велику Срібну медаль — отримав у 1839 році на промисловій виставці в Санкт-Петербурзі. У 1849 році отримав Золоту медаль столичної виставки за декоративні вази. На виставці 1851 року у м. Кролевець відзначений поліхромним живописом на порцеляні[2].

У 1857 році на кошти Андрія Миклашевського у садибі (с. Волокитине) споруджено Покровську церкву з унікальним порцеляновим іконостасом (не збереглася). У 1875 році в маєтку збудовано так званні Золоті ворота в англо-готичному стилі, які нині входять до реєстру унікальних архітектурних пам'яток України. Помер Андрій Миклашевький у 1895 році[3][1].

Сім'я[ред. | ред. код]

Миклашевський був одружений з Дарією Олександрівною Олсуф'євою (1818—1848). Діти:

  • Марія (1839—1900) — дружина Петра Івановича Скоропадського (1834—1885). Їх діти: Єлизавета, Михайло, Павло.
  • Олександра (1846—1929) — статс-дама императриці Марії Федорівни та обер-гофмейстерина великої княгині Єлизаветы Федорівни. Виїшла заміж за свого кузена графа Олексія Васильовича Олсуф'єва. Мала двох синів — Андрія та Василя (1872—1924).

Один з онуків:

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б «Енциклопедія українознавства» — Молоде Життя, 1962 — під ред. В. Кубійовича, том 4-й.
  2. Лукаш И. Фарфоровая Россия // Со старинной полки. — Париж-Москва: YMCA-PRESS, 1995.
  3. Ю. А. Олсуфьев Из недавнего прошлого одной усадьбы. — Индрик, 2009. — С. 332.
  4. Скоропадський, Павло. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918 / гол. ред. Ярослав Пеленський. — Київ—Філадельфія: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України; Інститут східноєвропейських досліджень НАН України; Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського, 1995. — 493 с. — ISBN 5-7702-0845-7.