Миклашевський Михайло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Павлович Миклашевський
M. Miklashevskiy.jpg
Народився 1756(1756)
Помер 26 серпня 1847(1847-08-26)
Чернігівська губернія, Російська імперія
Громадянство Росія Росія
Діяльність державний діяч, політик
Посада малоросійський губернатор, новоросійський губернатор
Попередник Ніколєв Іван Петрович
Наступник Беклешов Сергій Андрійович
Рід Миклашевські
Діти Миклашевський Олександр Михайлович
Нагороди
Орден Святого Георгія

Миха́йло Па́влович Миклаше́вський (нар.1756 — †26 серпня 1847) — український і російський військовий та державний діяч.

Народився у Деменці на Стародубщині (тепер Росія). Служив у гвардійському полку в Петербурзі (1775-89), у 1789-92 роках — полковник стародубського карабінерського полку, після як нагорода за Римницьку битву призначений командиром кірасирського Военного Ордена полку; командував полками на Дніпровській лінії (1792-97).

1797 року призначений волинським і чернігівським губернатором, але 1800 року усунений з посади.

З 1801 року — новоросійський губернатор, з 1808 — сенатор.

Миклашевський був прихильником ідеї політичної автономії України, мав зв'язки з Новгород-Сіверським патріотичним гуртком. Під час вторгнення наполеонівських військ у Російську імперію склав проект відновлення козацьких полків у Лівобережній Україні. Після відставки оселився у своєму маєтку Понурівці, де утворив осередок українського культурно-політичного життя. За деякими даними, звідти поширився по Україні рукопис «Історія Русів».

Джерела та література[ред. | ред. код]