Модальність (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Модальність (лінгвістика))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мода́льність (від лат. modalis — «способовий») — це функціонально-семантична категорія, яка виражає відношення змісту висловлювання до дійсності, тобто це ставлення мовця (того хто говорить) до змісту висловлювання.

Модальність є істотною ознакою речення. Вона може бути виражена інтонацією, морфологічними, лексико-граматичними та іншими засобами. До модальних слів і часток належать «треба», «може», «навряд» тощо.

Наприклад, речення він одружився, він одружився б, він міг би й не одружуватися, одружився б він — виражають різні модальності — факт, бажання, жаль, пораду.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]