Мюльбург (Карлсруе)
|
Мюльбург
Координати 49°01′22″ пн. ш. 8°21′28″ сх. д. / 49.022777777778° пн. ш. 8.3577777777778° сх. д.
| |||||||||||||||||||||||||||
Мюльбург (нім. Mühlburg) — у минулому незалежне місто, зараз — район міста Карлсруе, розташований на річці Альб. На заході району розташовується Рейнський порт[de], який також є частиною району Мюльбург. На сході район плавно переходить до міського району Вестштадт[de]. Мюльбург поряд із ще старішим Дурлахом утворює так званий «Центр B» міста Карлсруе з жвавим діловим життям і багатьма магазинами та торговими площами. Регіональне прізвисько мешканців Мюльбурга — «Millichseihle» («молочна колона»).
Межує з міськими районами Кнілінген[de] та Нойройт[de] на півночі, Вестштадт на сході, Грюнвінкель[de] та Даксланден[de] на півдні та річкою Рейн на заході.
Перша документальна згадка про Мюльбург датується 1248 під назвою «Mulenberc». Перша згадка замку «Mulnberg» відноситься до 1258, а їх власник маркграф Рудольф I Баденський згадується в 1265 році. У 1274 році Мюльбург, Гретцинген[de], Дурлах, а також інші міста були зайняті римсько-німецьким королем Рудольфом I Габсбурзьким. У 1670 році громада Мюльбурга видала міський статут. Цим «Статутом свободи» заохочувалося, як на кілька років пізніше і для Карлсруе, зокрема, сприяння поселенню кваліфікованих робітників, ремісників та інших нових городян. Маркграф Баден планував подальше розширення міста, але воно відбувалось повільно.
1689 був чорним роком для міста. У війні за Пфальцьку спадщину місто Мюльбург, а також оточений ровом з водою величний замок було зруйновано французькими військами, поряд з багатьма іншими баденськими містами. Гасло французького «Короля-Сонце» Людовіка XIV «Ruinez les pays de Bade» здійснювалося з усією твердістю. Мюльбурзький замок на воді[de] не було відновлено. Камені Мюльбурзького замку використовувалися переважно для будівництва палацу Карлсруе. У безпосередній близькості нового міста Карлсруе Мюльбурзький замок втратив значення, як поступово в наступні десятиліття і стара резиденція в Дурласі. У 1886 Мюльбург був включений до складу громади Карлсруе, з 4100 жителями і площею 210 гектарів. Межі району Мюльбурга після злиття з Карлсруе були сильно переміщені.
Таким чином Мюльбург втратив велику область, що перейшла до складу районів Вестштадт і Грюнвінкель, проте вся область пізнішої гавані Рейну була приєднана до Мюльбурга. Внаслідок зростання міста Карлсруе він отримав вихід до річки Рейн, а включені до його складу рибальські селища стали районами міста Даксланден і Кнілінген.
Відкриття Рейнської гавані Карлсруе відбулося на урочистій церемонії в Мюльбурзі 1901 року у присутності Великого герцога Фрідріха I Баденського. 1998 року Мюльбург відсвяткував 750-річчя першої документальної згадки.
У Мюльбурзі розташована видима здалеку теплова електростанція. Позаду неї знаходиться Рейнський порт Карлсруе, що є другим за величиною річковим портом Німеччини (після Гамбурзького порту).
.jpg)
У 1886 році за сприяння Адольфа Вілліарда була споруджена католицька церква Св. Петра і Павла. Вона майже повністю була зруйнована 4 грудня 1944 року під час бомбардування союзників. Зберігся лише її подвійний баштовий фасад. Монументальні настінні розписи 1920-х Альберта Гауайзена всередині церкви було втрачено внаслідок руйнування.
Схожа доля спіткала спроєктовану Йоганном Фрідріхом Веїхінгом євангелічну церкву і побудовану в 1786—1903 рр. на згадку про Карла Фрідріха Баденського і має його ім'я. У 1944 році вона повністю згоріла. Після відновлення в 1951 році вона знову відкрилася зі зміненою вежею і сьогодні стала одним із символів Мюльбурга.
У Мюльбурзі є залізнична станція на залізниці Вінден — Карлсруе: Мюльбург-Карлсруе[de]
- Stadtarchiv Karlsruhe (City Archives) (1998). Mühlburg. Streifzüge durch die Ortsgeschichte. Karlsruhe: Info-Verlag. ISBN 3-88190-227-9.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |