Міжнародний союз тріатлону
| Міжнародний союз тріатлону | |
|---|---|
| Тип | міжнародна спортивна федераціяd |
| Засновано |
1989[1] Авіньйон[1] |
| Вид спорту | тріатлон |
| Штаб-квартира | Лозанна[1] |
| Місце діяльності | Земля і увесь світd |
| Членство |
Global Association of International Sports Federationsd Association of Summer Olympic International Federationsd |
| Вебсайт: triathlon.org | |
Міжнародний союз тріатлону (англ. International Triathlon Union; ITU) — міжнародна організація, яка проводить змагання з трьох видів багатоборства: тріатлону, акватлону і дуатлону. Штаб-квартира ITU розташована в швейцарській Лозанні. Головні змагання: Світова серія і Кубок світу.
Історія[ред. | ред. код]
Міжнародний союз тріатлону був створений у 1989 році як керівний орган для тріатлону, молодого виду спорту, що швидко набирав оберти. Перший конгрес ITU пройшов 1 квітня 1989 року в французькому Авіньйоні за участі представників 30 національних федерацій. Була затверджена довжина стандартної дистанції: плавання — 1.5 км, велоетап — 40 км, біговій етап -10 км. Згодом вона отримала назву олімпійської дистанції. Також було прийнято рішення про проведення першого чемпіонату світу з тріатлону в серпні 1989 року в Авіньйоні[2].
Першим президентом ITU обрали канадця Леса Макдональда. Штаб-квартира знаходилася у Ванкувері, а 2014 року переїхала в швейцарську Лозанну.
У 1991 році Міжнародний союз організував перший розіграшу Кубка світу. Його формат передбачав проведення протягом одного календарного року в різних містах світу 10-20 змагань на стандартній дистанції. За підсумками кожного турніру кращі атлети набирали очки в загальний залік. Спортсмен, який набрав найбільшу кількість очок за підсумками сезону ставав володарем Кубка світу.
З 2000 року змагання з тріатлону включені до програми літніх Олімпійських ігор.
З 2009 року головним змаганням в світовому тріатлоні стала Світової серії з тріатлону. ЇЇ формат, в цілому, повторює Кубок світу, проте має і ряд відмінностей. Наприклад, окрім гонок на олімпійській дистанції проводяться турніри на спринтерській дистанції і в командній естафеті. Залікові бали стали отримувати більша кількість спортсменів. Якщо на етапах Кубка світу очки отримували очки перші 20 фінішерів то на етапах Світової серії — 40, а в гранд-фіналі — 50 спортсменів.
Чемпіонат світу з цього часу проводиться лише серед молоді і юніорів. Зазвичай ці турніри проходять під час гранд-фіналу еліти. Кубок світу відійшов на другий план і змінив свою структуру. Він об'єднує певну кількість окремих турнірів, що проходять по всьому світу. У 2009—2014 роках кращі тріатлоністи набирали залікові бали до розіграшу Світової серії, але вони були меншими ніж безпосередньо на етапах серії. Зокрема, переможець етапу Світової серії отримує 800 балів, а переможець етапу Кубка світу — 300 балів.
Склад[ред. | ред. код]
До Міжнародного союзу тріатлону п'ять континентальних об'єднань. Кожна з цих структур проводить континентальний чемпіонат і континентальний Кубка з декількох етапів. Склад Міжнародного союзу:
- Африканський союз тріатлону (ATU)[3]
- Панамериканська конфедерація тріатлону (PATCO)[4]
- Азійська конфедерація тріатлону (ASTC)[5]
- Європейський союз триатлону (ETU)[6]
- Союз тріатлону Океанії (OTU)[7]
Змагання[ред. | ред. код]
Змагання під егідою ITU:
- Світова серія
- Чемпіонат світу з тріатлону (естафета)
- Чемпіонат світу з тріатлону (довга дистанція)
- Кубок світу з тріатлону
- Чемпіонат світу з акватлону
- Чемпіонат світу з дуатлону
- Чемпіонат світу з зимового тріатлону
- Чемпіонат світу з крос-тріатлону
Зала слави[ред. | ред. код]
Члени Зали слави Міжнародної федерації тріатлону:[8]
| Рік | Тріатлоністи |
|---|---|
| 2014 | Ерін Бейкер, Емма Керні, Карен Смайрс[en], Марк Аллен, Саймон Лессінг, Грег Велш[en], Лес Макдональд[en] |
| 2015 | Емма Сноусілл, Мішель Джонс[en], Ванесса Фернандеш, Гаміш Картер[en], Пітер Робертсон, Саймон Вітфілд, Тіхару Ігая[en] |
| 2016 | Лоретта Гарроп[en], Керол Монтгомері[en], Бред Бівен[en], Бівен Докерті |
| 2017 | Джекі Фервотер[en], Барбара Ліндквіст[en], Роб Барел[en], Майлс Стюарт[en], Карл Томас, Йоп ван Зантен |
| 2019 | Шейла Таорміна, Емма Моффатт, Данієль Унгер[en], Бред Калефельдт[en], Сара Спрінгмен[en] |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #16026153-3 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ International Triathlon Union — About (англ.). International Triathlon Union. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 17 ноября 2015.
- ↑ Official Site of African Triathlon Union. International Triathlon Union. Архів оригіналу за 31 липня 2011. Процитовано 6 грудня 2020.
- ↑ Official Site of Pan American Triathlon Confederation. International Triathlon Union. Архів оригіналу за 3 вересня 2010. Процитовано 6 грудня 2020.
- ↑ Official Site of Asian Triathlon Confederation. International Triathlon Union. Архів оригіналу за 26 липня 2011. Процитовано 6 грудня 2020.
- ↑ ETU - European Triathlon Union (англ.). International Triathlon Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 6 грудня 2020.
- ↑ Official Site of Oceania Triathlon Union. International Triathlon Union. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
- ↑ World Triathlon Hall of Fame (англійська) . Triathlon.org. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
|
