Міст Ейфеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міст Ейфеля
рум. Podul Eiffel
Міст Ейфеля
Ейфель міст
47°11′59″ пн. ш. 27°47′13″ сх. д. / 47.19988888891666079° пн. ш. 27.78708333336111380° сх. д. / 47.19988888891666079; 27.78708333336111380Координати: 47°11′59″ пн. ш. 27°47′13″ сх. д. / 47.19988888891666079° пн. ш. 27.78708333336111380° сх. д. / 47.19988888891666079; 27.78708333336111380
Країна Flag of Moldova.svg Молдова і Flag of Romania.svg Румунія
Розташування Унгень, Молдова Ясси, Румунія
Перетинає річка Прут
Відкрито 1 серпня 1874 р
Ідентифікатори і посилання

Міст Ейфеля. Карта розташування: Молдова
Міст Ейфеля
Міст Ейфеля
Міст Ейфеля (Молдова)
Міст Ейфеля. Карта розташування: Румунія
Міст Ейфеля
Міст Ейфеля
Міст Ейфеля (Румунія)
CMNS: Міст Ейфеля на Вікісховищі

Міст Ейфеля (рум. Podul Eiffel) - міст через річку Прут і контрольно-пропускний пункт між Молдовою та Румунією. Розташований між містом Унгень (Молдова) і комуною Унгень Ясського жудеца (Румунія).

Історія[ред. | ред. код]

1880

6 (18) травня 1872 а російський дипломат Іван Зінов'єв і міністр закордонних справ Румунії Георге Костафору підписали угоду про залізничний вузол, яка була ратифікована 9 (21) січня 1873 [1].

Дорога Ясси - Унгень відкрита 1 серпня 1874. В рамках підготовки до російсько-турецької війни (1877-1878), Російською імперією в 1871 розпочато будівництво залізниці Кишинів - Корнешть - Унгень (будівництво з 1871 по 1875), яка і була відкрита 1 червня 1875. Унгенська митниця також відкрита в 1875. Ділянка залізниці Кишинів - Корнешть відкрита раніше, ще в 1873.

У 1876 після весняного паводку річки Прут залізничний міст, який з'єднує Бессарабію і Румунію був майже знищений. Управління залізниць запросило Гюстава Ейфеля в Росію, щоб перепроектувати і перебудувати міст.

Міст відкритий 9 (21) квітня 1877, всього за три дні до початку російсько-турецької війни. 11 (23) квітня 1877 війська Росії увійшли в Румунію через Унгень і на наступний день оголосили війну Османськый імперії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фредерік Келлог, Дорога до румунської незалежності, 1995, p.84