Наймани
| Наймани | |
|---|---|
 | |
| Входить до | Зубу[1]  |
| Релігія | тенгріанство, Несторіанство, іслам і буддизм |
Наймани (кит.: 乃蛮; піньїнь: nǎimán, наймань; каз. найман; монг. naiman) — тюркське плем'я, що жило в степах Центральної та Східної Азії. Мали дипломатичні зв'язки з каракитаями і були їм підлеглими до 1177 року.
Наймани, як й кераїти були християнами-несторіанцями.
У 12 столітті наймани утворили власну державу в районі Алтайських гір, яка згодом стала співзасновницею Імперії Чингісхана.
Наймани спільно з іншими тюркськими родами з киятами, меркитами та киреїтами, об'єдналися в одну державу та обрали Темуджина на посаду Великого Хана та присвоїли йому титул — Чингісхан.
«Найм» означає вісім, до чого додається суфікс відміни «-ан», що змінює загальний іменник вісім на числівник-прикметник вісім. Їхня назва відповідає кількості племен, що утворюють союз з 8 племен[2].
Наймани займани Ханганське нагір'я, обидва схили хребта Алтаїн-нуру, долину Чорного Іртишу і озера Зайсан-нор, на сході межували з Керайтським ханством, на півночі — єнісейськими киргизами, на заході — кангалами, на півдні — уйгурськими державами.
Вважається західної групою племенного союзу зубу. З постанням державного утворення Зубу мігрує на захід до річки Іртиш, стає прикордонним племенем цієї держави. Разом з іншими племенами у 920-х роках підпадає у залежність від імперії Ляо. Вперше письмово вони згадуються в джерелах у XI столітті. З 1020-х років наймани брали участь у повстаннях Зубу проти Ляо. У XI—XII ст. наймани розширили межі свого кочів'я, витіснивши кимаків і кипчаків з Алтаю та верхів'я Іртишу.
У 1127 році Наркеш Даян скористався кризою в середині Зубу, домігшись незалежності, утворивши сласне, Найманське ханство. Спочатку успішно воював проти єнісейських киргизів, але у 1130-х роках визнав зверхність Західного Ляо. Ця залежність тривала до 1177 року, коли Інанч-хан після тривалої боротьби скинув владу Західного Ляо. В подальшому вдалося встановити зверхність над кераїтами. Але після смерті хана 1198 року його держава розпалася на двічі частини.
У 1199 році Темуджін разом зі своїм союзником Тоорилом, ханом кераїтів, розпочав похід проти найманів[3]. Вони перемогли останніх на чолі із ханом Буюруком. У 1203 році наймани під орудою Таян-хана зазнали остаточної поразки. Його син Кучлуг з рештою найманських військ утік до меркітів, з якими боровся проти монголів до 1205 року. Після нової поразки Кучлуг втік до імперії Західне Ляо там добре прийняли. 1213 року він узурпував трон, оголосивши утворення Каракитайського ханства. Але його дії зустріли опір місцевим жителям, і 1218 року він був розбитий монголами під командуванням Джебе-нойона. Після цього наймани увійшли до складу та війська Монгольського каганату.
Після занепаду імперії Юань і Чагатайського ханства наймани асимілювалися з монгольськими, узбецькими та казахськими племенами[4].
У КНР їхня чисельність становить бл. 700 тис. осіб, які проживають переважно у західній частині Сіньцзян-Уйгурського автономного району, в Ілійському Казахському автономному окрузі. Наймани також є однією з основних казахських етнічних груп в Узбекистані, а також присутні в Киргизстані та Росії[5].
Основною релігією найманів є шаманізм та несторіанське християнство. Наймани навернулися до несторіанства у XI столітті. Вони зберегли цю релігію після монгольського завоювання та були серед другої хвилі християн, які прибули до Китаю з Хубілаєм. Деякі несторіанські наймани втекли до Західної Ляо під час монгольських завоювань, де деякі навернулися до буддизму[6].
Несторіанство занепало та зникло серед найманів невдовзі після падіння династії Юань. Наймани Монголії навернулися до тибетського буддизму у XVI столітті.
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ http://gumilevica.kulichki.net/SIK/sik02c.htm
- ↑ Timothy May, The Mongol Empire: A Historical Encyclopedia [2 volumes], Bloomsbury Publishing USA, 7 novembre 2016 (ISBN 979-8-216-11905-0)
- ↑ Denis C. Twitchett; Herbert Franke; John King Fairbank, eds. (26 January 1995). The Cambridge History of China: Volume 6, Alien Regimes and Border States, 907–1368: Alien Regimes and Border States, 710 -1368 v. 6. Cambridge University Press. pp. 338–339. ISBN 978-0-521-24331-5.
- ↑ Tang, Li (2011). East Syriac Christianity in Mongol-Yuan China. Harrassowitz. pp. 30–32. ISBN 978-3-447-06580-1
- ↑ "Kazakh shezhire" » [archive du 11 juin 2015]
- ↑ Li Tang, East Syriac Christianity in Mongol-Yuan China, Harrassowitz, 2011, 30–32 p.
- (кит.) Наймани // Байдупедія