Ключові національні університети

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ключові національні університети (кит. National Key Universities) раніше відносили до університетів, визнаних престижними та які отримали високий рівень підтримки центрального уряду Китайської Народної Республіки[1]. У 1990-х роках термін більше не є офіційним[2][3]. Термін «zhòngdiǎn» 重点, перекладений тут як «ключовий», у цій фразі також можна перекласти як «головний», «пріоритетний» або «центральний»[4]. Термін «Ключові національні університети» тоді втратив чинність, і тепер ці школи зазвичай називаються «Подвійними університетами першого класу», що базується на Державному плані подвійного першого класу університетів Китаю[2][5]. Однак він залишається частиною народної мови, про що свідчать численні статті китайських ЗМІ, які все ще згадують про «національні ключові університети»[1][6].

Членство[ред. | ред. код]

У грудні 1954 року шість шкіл були вперше визначені Міністерством освіти як національні ключові університети: Пекінський університет, Університет Цінхуа, Китайський університет Реньмінь, Харбінський технологічний інститут, Пекінський медичний коледж і Пекінський університет сільського господарства[7][8].

Згодом уряд Китаю в 1959 році визначив список з 20 ключових національних університетів[7], до якого входили Пекінський університет, Університет Цінхуа, Університет науки і технологій Китаю, Університет Женьмінь, Пекінський університет сільського господарства, Пекінський педагогічний університет, Пекінський інститут аеронавтики, Пекінський технологічний інститут, Пекінський медичний університет, Фуданський університет, Шанхайський університет Цзяотун, Східно-Китайський педагогічний університет, Шанхайський перший медичний коледж, Тяньцзінський університет, Харбінський технологічний інститут, Сіаньський університет Цзяотун і Північно-Західний політехнічний університет[9].

До кінця 1960 року до списку було додано ще 44 університети, що склало 64 національних ключових університети[7][10]. До кінця 1965 року було 68 ключових національних університетів[11], включаючи Чжецзянський університет, Пекінський медичний коледж, Нанкінський університет, Університет Сунь Ятсена, Південно-Східний університет, Університет Тунцзі, Уханьський університет, Науково-технічний університет Хуачжун, Нанькайський університет, Сяменьський університет, Південно-Китайський технологічний університет, Сичуаньський університет, Шаньдунський університет, Цзіліньський університет, Ланьчжоуський університет, Далянський технологічний університет, Чунцінський університет, Університет електронних наук і технологій Китаю, Північно-Східний університет і Шаньдунський океанський коледж серед інших[12].

Історія[ред. | ред. код]

Уряд Китаю зробив кілька категорій національних ключових університетів в історії[13] З 1954 по 1980-ті роки було визначено близько 100 національних ключових університетів[7]. Однією з попередніх груп є Проект 211, який було створено в 1995 році для посилення стандартів досліджень у провідних університетах Китаю, причому університети, які перевищують порогове значення, отримують значно більше коштів. До 2008 року 116 вищих навчальних закладів були учасниками Проекту 211[13].

Інша більш вибіркова група - Проект 985, створена в 1998 році. Китайський уряд включив 39 дослідницьких університетів високого рівня, які пропонують всеосяжну та провідну освіту, до Проекту 985 і обмежив їх членство до цих 39 у 2011 році[13].

Найбільш відбірковою групою є Ліга C9, заснована центральним урядом Китаю на 100-річчя Пекінського університету 4 травня 1998 року в рамках проекту 985 з метою просування китайської вищої освіти шляхом офіційного формування елітної групи університетів для виховувати кращих учнів і ділитися ресурсами. Було відібрано дев'ять університетів, їм було виділено фінансування, і 10 жовтня 2009 року відносини між цими дев'ятьма університетами були офіційно оформлені в Лігу С9 Китаю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ROBINSON, BIN W. U. AND BERNADETTE (2015), Wu, Bin; Morgan, W. John (ред.), Social justice through financial distribution at China's universities: a student survey in Shaanxi Province, Chinese Higher Education Reform and Social Justice, Routledge, doi:10.4324/9781315884691, ISBN 9781134650187, архів оригіналу за 26 квітня 2022, процитовано 4 січня 2023
  2. ↑ а б Li, Jian; Xue, Eryong (2021), Li, Jian; Xue, Eryong (ред.), The Policy Analysis of Creating World-Class Universities in China, Creating World-Class Universities in China : Ideas, Policies, and Efforts, Exploring Education Policy in a Globalized World: Concepts, Contexts, and Practices (англ.), Singapore: Springer: 1—33, doi:10.1007/978-981-16-6726-8_1, ISBN 978-981-16-6725-1
  3. ↑ Yang, Guangliang (1 вересня 2014). Are all admission sub-tests created equal? — Evidence from a National Key University in China. China Economic Review (англ.). 30: 600—617. doi:10.1016/j.chieco.2013.12.002.
  4. ↑ The Chinese-English Dictionary (Heian International Pub. Co., 1979).
  5. ↑ 国务院关于印发统筹推进世界一流大学和一流学科建设总体方案的通知_政府信息公开专栏. www.gov.cn. Процитовано 4 вересня 2022.
  6. ↑ Liu, Ye (8 жовтня 2016). Higher Education, Meritocracy and Inequality in China (англ.). Springer. с. 99. ISBN 978-981-10-1588-5.
  7. ↑ а б в г Yudkevich, Maria; Altbach, Philip G.; Rumbley, Laura E. (2 березня 2016). The Global Academic Rankings Game: Changing Institutional Policy, Practice, and Academic Life (англ.). Routledge. ISBN 978-1-317-38737-4.
  8. ↑ Harbin Institute of Technology. en.hit.edu.cn. Процитовано 10 вересня 2022. In 1954, HIT was on the list of “first national key construction six universities.” It was the only university chosen from outside of Beijing.
  9. ↑ 建国以来重要文献选编第十二册. 25 квітня 2019. Архів оригіналу за 25 April 2019.
  10. ↑ Curaj, Adrian; Georghiou, Luke; Harper, Jennifer Cassingena; Egron-Polak, Eva (31 березня 2015). Mergers and Alliances in Higher Education: International Practice and Emerging Opportunities (англ.). Springer. с. 131. ISBN 978-3-319-13135-1.
  11. ↑ Yang, Ming; Ni, Hao (7 вересня 2018). Educational Governance in China (англ.). Springer. с. 112. ISBN 978-981-13-0842-0.
  12. ↑ 中共中央关于增加全国重点高等学校的决定. www.ce.cn. 11 червня 2007. Процитовано 30 квітня 2022.
  13. ↑ а б в Li, Jian; Xue, Eryong (2021), Li, Jian; Xue, Eryong (ред.), The Policy Analysis of Creating World-Class Universities in China, Creating World-Class Universities in China : Ideas, Policies, and Efforts, Exploring Education Policy in a Globalized World: Concepts, Contexts, and Practices (англ.), Singapore: Springer: 1—33, doi:10.1007/978-981-16-6726-8_1, ISBN 978-981-16-6725-1

Посилання[ред. | ред. код]


Прапор КНР Це незавершена стаття про КНР.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ключові_національні_університети&oldid=39802482