Нейдінг Марцел Натанович
| Нейдінг Марцел Натанович | |
|---|---|
| Народився |
24 грудня 1884 Варшава, Російська імперія |
| Помер |
2 травня 1949 (64 роки) Одеса, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Другий християнський цвинтар |
| Діяльність | невропатолог |
| У шлюбі з | Нейдінг Роза Давидівна |
Нейдінг Марцел Натанович (11 лютого 1884, Варшава — 2 травня 1949, Одеса) — радянський невропатолог, доктор медичних наук, професор.
1907 року закінчив Імператорський Новоросійський університет. В 1911 навчався на курсі невропатології в Берліні, був учнем німецького невролога Луї Якобсона-Ласка. У 1914 році мобілізований на військову службу як старший ординатор польового госпіталю. Повернувшись до Одеси, де була епідемія висипного тифу, зголосився добровольцем на лікуванні хворих на тиф. З 1922 професор Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, з 1927 директор клініки неврології хвороб Одеського інституту удосконалення лікарів. Член правління Всесоюзного та Українського товариства невропатологів та психіатрів та Всесоюзного товариства нейрохірургів, голова Одеського товариства невропатологів та психіатрів. В 1935 отримав ступінь доктора медичних наук без завдання дисертації.
Помер 2 травня 1949. Похований на Другому християнському цвинтарі Одеси.
|
