Перейти до вмісту

Нермін Нефтчі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нермін Нефтчі
тур. Nermin Neftçi Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Народження: 1924 Редагувати інформацію у Вікіданих
Стамбул, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 20 серпня 2003(2003-08-20) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галікарнас, Мугла, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: юридичний факультет Анкарського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Республіканська народна партія і Республіканська партія довіриd Редагувати інформацію у Вікіданих

Хайріє Айше Нермін Нефтчі (1924, Стамбул, Туреччина — 20 серпня 2003) — турецька юристка і політична діячка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 1924 року в Стамбулі. Закінчила юридичний факультет Анкарського університету[1].

1969 року її обрано членом Великих національних зборів від Муша. Стала першою жінкою, обраною у Великі національні збори від східних ілів Туреччини. Також обрано заступницею голови Великих національних зборів. Вона стала першою жінкою, яка займала цей пост. Не балотувалася на парламентських виборах 1973 року, але увійшла в уряд Саді Ирмака[tr] як міністр культури. Займала цей пост від 17 листопада 1974 року до 31 березня 1975 року[1].

24 квітня 1972 року брала участь у голосуванні з питання страти трьох членів Народно-визвольної армії Туреччини[tr], заарештованих після перевороту 12 березня 1971 року. Нефтчі в числі 48 парламентаріїв проголосувала «проти», «за» проголосували 273 особи. Після того, як президент підписав вирок, засуджених, серед яких був Деніз Гезмиш[tr], повішено 6 травня 1972 року. Ця кара на довгий час стала предметом гарячих суперечок[2].

Писала статті й вела колонки в низці періодичних видань. Написала книгу про структуру турецької мови й фольклор іракських туркменів Кіркука[1].

Померла 20 серпня 2003 року в Бодрумі. Мала два сини, Саліха (1947—2009) і Сінана[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г İlk kadın TBMM başkanvekili vefat etti. Hürriyet (Turkish) . 20 серпня 2003. Процитовано 24 вересня 2017.
  2. İşte 'Üç Fidan'ın İdamına evet ve hayır diyenler. Джумхурієт (Turkish) . 6 травня 2014. Процитовано 25 вересня 2017.