Обговорення:Гражданський шрифт

З енциклопедії «Українська мова»

Гражд. шрифт поширився і в Україні: спочатку в Наддніпрянській, яка входила до
складу Рос. імперії, а згодом — і в західноукр. регіонах. Хоч ні в Східній, ні в Зх.
Україні у 18 — 19 ст. єдиних норм використання гражд, азбуки і загальновизнаного
правопису не було, укр. письменники і вчені кожен по-своєму намагалися виробити
такий укр. правопис, який би найточніше відбивав норми укр. мови. Протягом 19 ст.
було запропоновано увести літери, які збереглися і в сучас. правописі: і (О.
Павловський, 1818), є (правопис «Русалки ДнЂстровоі’», 1837), ї (правопис Пд.-Зх.
відділу Рос. геогр. т-ва, 1873); у правописі «Русалки ДнЂстрової» вперше було
введено на позначення йотованого о та м’якості приголосного перед о уживані й нині
диграфеми йо, ьо. Разом з тим ряд пропонованих літер не витримали випробування часом
і не закріпилися в укр. алфавіті: и («мнякесеньке и») для позначення переднього
секундарного звука і в новоутворених закритих складах та і з дифтонга Ђ (Г.
КвіткаОснов’яненко), е для передачі йотованого о (кулішівка, правопис Пд.-Зх.
відділу Рос. геогр. т-ва, 1873), ў — нескладове у (М. Максимович, 1827 — див.
Максимовичівка; «Русалка ДнЂстровая», 1837; М. Гатцук, 1857; К. Шейковський, 1859),
лат. літери u для и (А. Метлинський, 1839), j для й (О. Корсун, 1841; драгоманівка),
літери g (А. Метлинський, 1839; кулішівка), і (К. Шейковський, 1859) і диграфема кг
(О. Павловський, 1818; І. Бецький, 1843; правопис Пд.-Зх. відділу Рос. геогр. т-ва,
1873) для позначення вибухового задньоязикового ї. Для африкат дж і дз пропонувалися
літери з церковнослов’ян. азбуки пд. слов’ян ч, s (K. Шейковський, 1859) тощо. Разом
з тим були спроби усунути з укр. алфавіту літери ъ, ы («Русалка ДнЂстровая», 1837),
ъ, Ђ, ы (желехівка), Ђ, і (А. Метлинський, 1839), Ђ, θ, v (І. Бецький, 1843),
ъ, ь, ы, Ђ, э, ю, я, θ, v (М. Гатцук, 1857), ы (кулішівка), щ, я, є, ї, ю
(драгоманівка) і т. ін. Вносилося чимало пропозицій і щодо відображення специфічно
укр. мовних рис, у т. ч. діалектних, для чого використовували літери рос. ґражд.
шрифту з додаванням до них різноманітних діакритичних знаків (крапка, дужка, дашок,
коса рисочка, умлаут, паєрик тощо), які в писемній практиці не закріпилися (М.
Максимович, І. Бецький, А. Метлинський, М. Гатцук та ін.). У Зх. Україні ще з 17 ст.
були намагання виробити укр. правопис на основі лат. графіки (Я. Гаватович, 1619; Я.
Дзвоновський, 1625; Й. Єрлич, 1650; В. Залеський, 1833; Й. Лозинський, 1834-46), а з
кін. 50-х pp. 19 ст. з проектом латинізації «галицько-українського» письма виступили
австр. реакц. кола (проти нього активно боровся І. Франко), однак цей план
провалився, і в 1859 у шкільних підручниках і держ. виданнях у Галичині була
узаконена кирилиця (див. «Азбучна війна»).

Із зняттям заборони з укр. друкованого слова після рос. революції 1905
укр. алфавіт і графіка сформувалися у їхньому сучас. вигляді, що засвідчило видання
«Словаря української мови» за ред. Б. Грінченка. За роки рад. влади були безуспішні
спроби увести до алфавіту окр. літери для африкат дж і дз, а згідно з правописом
1933 з абетки було вилучено літеру ґ, відновлену у 3-му виданні «Українського
правопису» (1990).

http://litopys.org.ua/ukrmova/um77.htm — Це написав, але не підписав користувач Albedo (обговорення • внесок) 12:25, 28 жовтня 2012.

Доречність назви розділу "Російська "гражданка" в Україні"

«Гражданка» це продукт довгої еволюції шрифтів, яка почалась задовго до заснування Росії Петром І. Геометричне спрощення слов'янської абетки (кирилиці) сягає експериментів венеційський друкарів у Чорногорії XV ст., котрі експериментували над кириличним шрифтом паралельно із латинським (антиквою). Остаточних вигляд заголовних букв, який використовувався у «гражданці» склався у Стратинській друкарні Федора Балабана в 1604 році («Служебник», який часто приписують П. Беринді). Далі «стратинські» шрифти були викуплені та використовувались у друкарні Києво-печерської лаври. Прив'язка "гражданки" виключно до Росії, виглядає історично не цілком обґрунтованою. — Це написав, але не підписав користувач Roman Frankiv (обговорення • внесок).

«Гороухща» (925—950)

Грамота №109 (1100—1120)

@Roman Frankiv: З одного боку, підтримую. Існує довжелезна традиція спрощення і написання літер так, як у грецькому алфавіті. По-перше, так виникла кирилиця. По-друге, так писали берестяні грамоти. По-третє, саме Петро Могила запропонував повернення до гражданки, як зазначають російські джерела 19 ст.

А з іншого боку, розділ «Російська гражданка» відзначає саме застосування її в формі, яка була прийнята в російській імперії. --Amakuha 00:10, 1 квітня 2020 (UTC)